Генеральна прокуратура України розпочала міжнародну гру, відому вітчизняній дітворі під назвою «піжмурки». Оту, де «раз, два, три, чотири, п’ять, я іду шукать». Днями направлено два клопотання до Генпрокуратури Російської Федерації та Департаменту юстиції США з проханням притягнути за ручки тих, «хто не заховався», чи, точніше, намагається замаскуватися на безмежних просторах «ісконної» і «запозиченої» в корінних племен території. Як повідомила прес-служба відомства, російську сторону просять про затримання та екстрадицію екс-хазяїна Київщини Анатолія Засухи, американських колег потурбували у зв’язку з необхідністю встановити точне місце перебування колишнього «головного сумчанина» Володимира Щербаня, який, кажуть, за кількістю вивезених капіталів склав потужну конкуренцію самому Павлові Лазаренку. А оскільки не спромігся запастися панамським паспортом, спритно прошмигнув, за даними ГПУ, повз пильних американських прикордонників у глиб «оплоту світового імперіалізму».
Відомство Святослава Піскуна чекає також, коли «попрацюють за того хлопця» і в справі «героя касетного скандалу» Миколи Мельниченка. 24 серпня екс-майора Держохорони викликають до суду США для давання свідчень, що проллють світло на обставини загибелі Георгія Гонгадзе. Нагадаю, в рамках поїздки Генпрокурора України до США було досягнуто домовленості з керівництвом Департаменту юстиції про відібрання не тільки свідчень Миколи Мельниченка, а й і його найбільшого «багатства» — оригіналів плівок із записом розмов у кабінеті Леоніда Кучми. До речі, якщо майор-«цифровик» не виконає рішення суду, на нього чекає не затишок політичного притулку, а холодний подих американської Феміди: згідно з тамтешнім законодавством, правовим наслідком «непослуху» Мельниченка може бути притягнення його до кримінальної відповідальності. Здається, час Миколі помріяти про ласкавішу для «вигнанців» Панаму...
А доки закордонні колеги «у поті чола» мудрують над «рознарядками» ГПУ, на самій вулиці Різницькій зашкалює від внутрішньої температури. Кілька місяців тому призначений чутками заступником Генпрокурора глава парламентського Комітету з боротьби з оргзлочинністю та корупцією Володимир Стретович категорично спростував таку «кадрову рокіровку». Так, він одержав від Президента пропозицію «обійняти посаду заступника Генерального прокурора, щоб навести там порядок», але «вимітання сміття з хати за наявності там нечупарного господаря» видається пану Стретовичу дуже марудною і, головне, невдячною справою. Він готовий відразу прицілитись на крісло глави відомства, але якщо Віктор Ющенко схвалить його концепцію роботи прокуратури.
Позавчора в інтерв’ю «5 каналу» Володимир Стретович заявив: «Я прийду до Президента зі своїм баченням діяльності цього органу. Вона (концепція) написана — «українська прокуратура третього тисячоліття», де на чотирьох сторінках викладено, яким має бути цей інститут... Тільки після цього я прийму своє рішення. До того жодних кроків починати не буду».
Коментуючи інформацію про ймовірне існування домовленостей під час «помаранчевої революції» між Святославом Піскуном і Віктором Ющенком про «генпрокурорське призначення» Святослава Михайловича, пан Стретович сказав: «У мене особисто немає підстав стверджувати про домовленості між Піскуном і Ющенком». В автора цих рядків тим паче немає таких підстав, але щось мимоволі гризе душу в цій «логічній непослідовності»: чому нинішній Генпрокурор залишається «непотоплюваним» попри всі «закони природи»?
Навіть більше, зберігаючи зверхній тон, Святослав Піскун запевняє, що «вже не буде запрошувати Стретовича на роботу». Хай би як цього хотів глава держави, але Генпрокурор, дочитавшись у рядки біографії «візаві», побачив, що той не працював в органах прокуратури, тому не може претендувати на працевлаштування в ГПУ. «Порушувати закон заради Стретовича мене ніхто не заставить», — заявив в ефірі «1+1» принциповий пан Піскун. Всі намагання відправити його у відставку він назвав «політичною грою»: «Якісь політичні сили хочуть створити в суспільстві враження, що ГПУ недопрацьовує для того, щоб прикрити свої недоробки, недопрацювання».
Здається, це той випадок, коли не треба і якихось політичних сил. «ГПУ настільки не прикриває своїх недоробок», що у суспільства створюється відповідне враження і без підказок з боку «доброзичливців» Святослава Піскуна. Як там каже народна мудрість? —суддю на мило, Генпрокурора — на мочалку. У відставку, офіційною мовою.