Поділ земельних угідь на смужки навіки загальмує процес виробництва

Доки бездарне керівництво глумитиметься над селом? Ось і сьогодні на моїй Житомирщині йде повальне вручення селянам державних актів на земельні паї згідно з розробленою американцями програмою «безплатної» приватизації землі — на цю затію США виділили майже 20 млн. доларів. Делегація «приватизаторів» роз’їжджає селами і пояснює бабусям та дідусям, що земельний пай віднині є їхньою власністю, ці гектари вони заробили своєю працею, тому можуть їх заповісти своїм дітям або онукам.

Невже не зрозуміло, що йдеться про економічну диверсію? Адже:
поділ земельних угідь на смужки з визначенням меж на місцевості навіки загальмує процес виробництва;
сільська громада і суспільство втратять право на дохід від землі — земельну ренту — основне джерело фінансування соціальних програм;
американці, очевидно, розраховують і на те, що перетворення землі на товар у країнах колишнього Союзу зміцнить їхній долар, який є міжнародною валютою (земля—товар стане для долара товарним забезпеченням), хоча в себе вдома вони, навпаки, «одержавлюють» землю, скуповуючи її у приватних власників;
приватизація землі породжує жорстоку спекуляцію нею і соціальні конфлікти в суспільстві, оскільки привласнюється право на вічний дефіцит.
Якби В. Ющенко видав указ і поділив золотий запас державної казни між працівниками НБУ, то цю акцію назвали б грандіозною аферою, а її учасників — державними злочинцями, розкрадачами національного багатства в особливо великих розмірах, хоча все золото державної казни, всі коштовності, навіть усі матеріальні та інтелектуальні цінності, створені нашим народом за багатовікову історію, взяті разом, не варті й тисячної частки того, що коштує сама земля.
Парадоксально, але організатори аграрного перевороту не тільки не вважають себе злочинцями, а навпаки, героями. Громадськість просто не усвідомлює, що таке приватна власність взагалі, і приватна власність на сільгоспугіддя зокрема. Уся суть тут у земельній ренті, привласнюючи яку, землевласник грабує не тільки державу, а й кожного пересічного громадянина. Не випадково в жодному законодавчому документі, присвяченому земельним відносинам, жодним словом не згадується про ренту. Йдеться, між іншим, про багатомільярдні доходи, які вічно осідатимуть у кишенях конкретних осіб, замість того, щоб спрямовуватися на благо народу. Цього не можна допустити.


Василь ЯРМОЛЕНКО, доцент Національного аграрного університету.


Київ.