Музею історії Корсунь-Шевченківської битви — 60!
Один з найвідоміших в Україні храмів пам’яті, що розмістився на берегах стрімкої Росі, в ці дні відзначає особливу дату. За минулі шістдесят років тут побували сотні тисяч наших співвітчизників та гостей з-за кордону. Особливість дати і в тому, що нині, як ніколи раніше, зріс інтерес іноземців до подій, що відбулися в цьому регіоні в лютому 1944-го, до нашого “Сталінграда на Дніпрі” — однієї з наймасштабніших воєнних операцій Другої світової війни.
Цікаво згадати і сам факт появи та становлення музею, до якого причетні видатні українські письменники-класики. Авторами ідеї дослідження вагомої історико-культурної спадщини Корсунщини, увічнення подвигу воїнів “Сталінграда на Дніпрі” були тодішні заступник голови Раднаркому УРСР Микола Бажан та народний комісар освіти Павло Тичина. Вони ж рекомендували призначити відомого письменника-фронтовика Дмитра Бедзика директором новоствореного закладу. Так після постанови Раднаркому УРСР та ЦК партії у липні 1945-го з’явився цей музей. А розмістився він у колишньому палаці князів Лопухіних—Давидових, що розташований на мальовничому острові. Звивиста течія Росі, котра омиває острів, чудовий ландшафтний парк додавали музейному комплексу краси і самобутності. До Корсуня-Шевченківського тоді безперервним потоком їхали екскурсанти з усіх куточків колишнього СРСР.
Активне поповнення музею експонатами-учасниками вікопомної битви розпочалося у 60-х роках минулого століття. Військова частина, котра брала участь у жорстокій битві з німецько-фашистським угрупованням, передала музею танк Т-34. Згодом у парку перед музеєм з’явилася інша воєнна техніка періоду Великої Вітчизняної війни. Зважаючи на велику популярність експозиції, присвяченої грандіозній воєнній операції, заклад перейменували на “Музей історії Корсунь-Шевченківської битви”. Майже через 30 років музей став одним із фундаторів новоствореного Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника.
— Протягом багаторічної дослідницької та пошукової роботи ми встановили імена 1144 воїнів, похованих у братських могилах під час кровопролитної битви, — каже директор заповідника Парасковія Степенькіна. — За 60 років існування музею його експонати оглянуло близько мільйона відвідувачів з усіх республік колишнього Союзу та зарубіжних країн.
Сьогодні, на жаль, інтерес співвітчизників до музею спадає. Зате, як зауважує науковець, патріарх-музейник Анатолій Бахмут, тут часті гості з Німеччини. Особливо цікавляться корсунськими матеріалами дослідники історії. Вони вивчають архіви, працюють над встановленням деідеологізованої правди про втрати у “Корсунському котлі” обох воюючих сторін. Адже й досі остаточно не визначено кількісний склад ні радянських, ні німецьких військових формувань, які зійшлися на смертельний герць у лютому 1944-го. Тож дослідників чекають нові знахідки і відкриття.
А ще на часі реконструкція, реставраційні роботи, котрі аж “просяться” у гості до колись розкішного палацу. Пам’ятка архітектури вісімнадцятого століття, “білокам’яна перлина над Россю”, потребує невідкладного “лікування”.
З нагоди 60-річного ювілею музею Голова Верховної Ради України, лідер Народної партії Володимир Литвин передав хранителям історії свої щирі вітання і пам’ятний подарунок. Шкода тільки, що в керівників Черкаської облдержадміністрації не знайшлося часу, щоб взяти участь в урочистостях. Кажуть, гарячі жнива...
Черкаська область.
