Мені всміхнулося журналістське щастя. Запросили взяти участь у прес-турі чорноморським узбережжям області, який організували Управління у справах туризму та курортів і філія “Національної туристичної організації”.
Чесно кажучи, відпочивати на так звані “курорти” області не вабило років зо три. Картинки зі спогадів не надихали: гори сміття на пляжах, відсутність душових і води, ненормальні санітарно-гігієнічні умови і дефіцит розваг. Але з’ясувалося — нині справи геть не такі уже й погані.

Дешевше не буває


Перша зупинка — Очаківський район. Тут Дніпро-Бузький лиман впадає в Чорне море, утворюючи мальовничий куточок з кілометровими пляжами. До речі, район посідає друге місце в області за площею. Але це з водою. А без морської акваторії територія його найменша — лише 50 тисяч гектарів ріллі. Проте природа щедро обдарувала цю ділянку суші. Недарма стародавні греки заснували в цих місцях місто-державу “Ольвія”, що в перекладі — “щаслива”.
— Сьогодні в Очаківському районі 44 бази відпочинку, — каже голова райдержадміністрації Святослав Гурський. — Ми готові одночасно прийняти сім тисяч відпочивальників. Звичайно, пік сезону — липень, серпень. Але думаємо над тим, щоб поліпшити умови для відпочинку і розширити тимчасові рамки з 15 травня по 1 жовтня.
Табірна, або Чорноморська коса — місце зосередження основних баз відпочинку району. Хоча класичне уявлення про “базу” тут недоречне. Ця територія забудована невеликими будиночками, переважно на одну сім’ю. Через те й обстановка якась дуже сімейна, затишна. Свого часу, років 30 тому, підприємства, що прийшли на цю землю, намагалися побудувати міні-містечко якнайшвидше і з найменшими витратами. Але те, що задовольняло тоді, не відповідає нинішнім запитам курортників. Тому останнім часом здебільшого всі бази приватизовані. І нові хазяїни облаштовують їх з урахуванням зростаючих потреб відпочивальників.
Наприклад, на базі відпочинку “Нептун” цілодобово працює гарячий душ. Є пральна і гладильна кімнати. Цього року побудували сауну з масажним кабінетом. База приймає в основному дітей. Приїжджають з Московської і Мурманської областей, Західної України. Безплатно для дітлахів організовують екскурсії до Миколаєва, Одеси, Очакова, на Кінбурнську косу, на острів Березань, у заповідник “Ольвія”. Відпочинок недорогий — від 35 до 55 гривень на добу з харчуванням. Керівництво планує розширення бази. Уже виділено земельну ділянку для будівництва сучасного корпусу.
Розширюватимуть й івано-франківську базу відпочинку “Трембіта”. Тут готові приймати по 350 осіб у заїзд. Місцева родзинка — домашня українська кухня. Борщами, свіжою випічкою і варениками балують відпочивальників господарочки з Івано-Франківська.
База імені Судковського буквально потопає у квітах. Її “ліпили для себе” члени Національної спілки художників України. Затишно, без надмірностей, але гарно.
А працівників суднобудівного заводу імені 61 комунара цілком задовольняє улюблена “Чорноморка”. Для них — будиночки з прихожою, окремою кухнею, обладнаною плитою і холодильником, вода, посуд. Столик з лавочками біля кожного житла. Рибалкам привілля — поряд лиман. Зв’язки бичків розвішені усюди. А вечорами — юшка і смажена риба. Без харчування працівник заводу платить 75 гривень за 12 днів. Найбільша база готова прийняти й інших відпочивальників. Будиночок коштує 20 гривень на добу з людини. З харчуванням у їдальні — 32 гривні.
Судячи з цін, відпочинок на косі розрахований насамперед на людей із середнім доходом і нижче. На тих, кому поки що недоступні ПБК і Туреччина. Але тут дивовижно білий дрібний пісок, а море плавно іде на глибину і плавно піднімається мілководдям коси. Одне слово, потонути нереально. А відпочити — цілком.


Міні-рай для дітей


Коли забудовувалася зона відпочинку “Рибаківка”, передбачалося, що це буде своєрідний міні-Артек. Акцент робили саме на дитячий відпочинок. І сьогодні тут багато дитячих оздоровчих таборів. Найстарший з-поміж них — “Примор’я”, наступний пункт нашого прес-туру. Директор табору Володимир Чечуй розповів, що за сезон у них відпочивають до 1300 школярів з усієї України. “Прилаштувати” дітлахів коштуватиме батькам у 38—45 гривень на добу. П’ятиразовим харчуванням, гарним доглядом і культмасовими заходами діти забезпечені.
А тим, хто “прилаштовувати” не хоче, оздоровчий табір “Космос” пропонує оригінальну послугу — своєрідний “продовжений день”. Батьки приїжджають відпочивати з дітьми на сусідню базу, пансіонат “Чорномор”. А з ранку до вечора вони можуть “здати” дітвору в табір “Космос”. Цілий день ті перебувають під пильним наглядом вожатих, беруть участь у всіх табірних заходах, загоряють, купаються, а ввечері — до татка з мамою. “Послуга” ця безплатна!
“Космос” мене вразив особливо. Згадалося піонерське дитинство і вожатівська діяльність, проведені тут. Відтоді табір змінився невпізнанно. Осучаснився, облаштувався. Із знайомих спогадів — тільки запах хвойного лісу, змішаного із солоним морем.
Здивувала улюблена з дитинства Рибаківка і новими базами-красунями. Одна з них — Білоцерківського хлібокомбінату виділяється: корпуси і їдальня нові, кімнати з усіма зручностями і диво-замок на території. Усе це має дуже привабливий вигляд. Але для відпочинку доведеться розщедритися: 60 гривень проживання плюс 20 — харчування.
У Рибаківці побачили новеньку медичну машину. З’ясувалося, це працівники приватної медичної фірми, яка обслуговує бази Коблевого і Рибаківки. Мобільна бригада надає будь-яку швидку медичну допомогу, за потреби — госпіталізує. А найтиповіші курортні захворювання — травми.


По-дорослому


Крім Рибаківки, у Березанському районі ще три зони відпочинку: Лугове, Морське і Коблеве. На семи кілометрах розташувалися 150 баз відпочинку. Під’їжджаємо до Лугового. Про це місце я чула, що тут можна відпочити “дикуном”. Адже навіть любителі романтики сьогодні вимагають деяких благ цивілізації. Тому і створили на узбережжі туристичний центр “Лугове”.
Валентин Кривець, приватний підприємець і директор центру, вважає “підвідомчу” ділянку мало не найкращим природним комплексом: “Тут чудовий пляж, чисте море. Ми немовби висунуті вперед порівняно з Рибаківкою і Коблевим. Але роками тут панувала цілковита безгосподарність і занедбаність. Звідси постійно вивозили десятки тисяч тонн піску. Якби не навели порядок, років через три місце просто зникло б”.
Кажуть, ще недавно ця територія поступово перетворювалася на болото. Сьогодні туристичний центр організував засипання місцевості піском, відвойовуючи його у моря. Спочатку “Лугове” облагородили: провели водопровід, електрику. Потім запросили підприємців. Нині на березі розгорнувся справжній ринок. Один із найдорожчих вкладів — туалет. Його кошторисна вартість — близько 90 тисяч гривень. Є й інші “зручності” — душі, сонцезахисні навіси, рятувальна станція, їдальня, бари, медичний пункт. Розширилася і географія приїжджаючих: Сургут, Тюмень, Москва, Санкт-Петербург, Польща, Німеччина і навіть Бельгія.
Директор центру впевнений, що в “Лугового” гарні перспективи. Адже не всім хочеться зачинятися в приміщеннях, багатьом до вподоби “дикий” відпочинок. А коштує він копійки — по три гривні на добу.
Звичайно, найбільш “розкручена” і популярна зона відпочинку на узбережжі — Коблеве. Цікаво, що назва його походить від імені засновника села Троїцьке Томаса Кобле. Англієць за походженням, він відомий як військовий комендант Одеси, градоначальник, сподвижник Рішельє і Ланжерона.
Сьогодні на кордоні Миколаївської й Одеської областей — відомий курорт. Бази відпочинку готові приймати десятки тисяч відпочивальників. Ціни — від 30 гривень на добу до 200 і вище. Дорогі апартаменти єврорівня задовольнять потреби людей заможних. Є і скромніші. Але Коблеве все-таки молодіжний курорт. Цілодобово працюють торгово-розважальний комплекс, кінозали, аквапарки, дискотеки, водяні атракціони, ринки і бари. Пропонують екскурсії і поїздки. Якщо вам до душі активний відпочинок і вдень, і вночі — кращого місця не знайти.


Що маємо — не цінуємо


Попри оптимістичну розповідь, не все в наших місцях відпочинку радує. Проблем вистачає. В Очаківському районі, наприклад, немає каналізації. Її будівництво — у перспективі. В Рибаківці відпочивальники скаржаться на забруднення пляжів і територій. До Лугового не налагоджено транспортне сполучення. І теж проблема каналізації. У Коблевому не впорядкована підприємницька діяльність. Спільне лихо всіх курортів — дороги.
Сповна потенціал і багатства території не використовуються. Але ж бо унікальні природно-кліматичні умови дозволяють оздоровлювати людей. Насамперед, із захворюваннями дихальних шляхів. Наприклад, на базі відпочинку імені Судковського вже створено фізіотерапевтичні кабінети, інгаляторії, сольову камеру. Можна розширити асортимент медичних послуг. Наприклад, вирощувати і збирати лікарські трави на Кінбурнській косі, використовувати лиманські грязі.
Про грязі взагалі розмова окрема. НДІ курортології Одеси провів дослідження грязей солоного озера в Рибаківці. Є підтвердження їх цілющих властивостей у лікуванні шкірних, нервових захворювань, хвороб суглобів.
Геть не використовується потенціал регіонально-ландшафтного парку “Тилігульський лиман” у Березанському районі. Цей комплекс міг би стати куркою, що несе золоті яйця. За словами директора парку Олександра Новокрещенова, вода в лимані — найчистіша в Європі. Плюс насичена йодом і солями. В територію парку цілком уписався б бальнеологічний профілакторій. Грязі тут теж унікальні. До речі, частину парку, що знаходиться в Одеській області, сусіди успішно освоюють.
Ну і, нарешті, приваблива історична складова курортних зон. Музеї Шмідта і Судковського в Очакові, острів Березань, історико-археологічний заповідник “Ольвія”. На жаль, екскурсійний бізнес розвивається слабко. Одне слово, не цінуємо, що маємо.
Але якщо ви ще не сказали телефоном сакраментальну фразу “А я на морі”, то шанси зробити це нинішнього року ще є. Літо на півдні довге і тепле.

Миколаївська область.