Є така дитяча організація — «Дивосвіт»
Запитайте будь-кого з луганських освітян адресу найкращого досвіду позашкільного виховання і кожен назве її без вагань: Сіверськодонецьк. Років двадцять тому тут була створена досить ефективна система виховання дітлахів та підлітків за місцем проживання. Ця система виявилася добре продуманою, вона настільки органічно вписалась у виховний процес, так помітно підвищила кадровий потенціал працюючих з дітьми, що за роки економічної кризи не була ні знищена, як в інших регіонах, ні забута.
Однак не все було гладко і в Сіверськодонецьку. З 1996 року в системі позашкільної освіти почалось повальне скорочення кадрів і різних дитячих структур. Оскільки коштів у міському бюджеті було обмаль, під скорочення потрапляло майже 50 відсотків дитячих закладів. Їхня ліквідація проблемою не була, хвилювало інше: чи пощастить пізніше ці заклади відтворити і добитися рівня роботи 1996 року? Ні, звичайно. Отже, завдання ставили одне: будь-якою ціною зберегти систему. І це вдалося. Хоча, звичайно, довелося багато бідувати: сидіти на голодному фінансовому пайку, вдатися до скорочення числа вихователів, зменшення площ, що займали гуртки та клуби. Але попри усі негаразди сіверськодончани не втратили ентузіазму й бажання продовжувати справу. Дякуючи тому тут до сьогодні працює багато дитячих центрів — художньої творчості, краєзнавства і туризму, юнацькі спортивні школи, станція юних натуралістів і таке інше. А центр дитячої творчості сьогодні має такий досвід, за яким їдуть зі всієї України. Крім гурткової роботи, в центрі базується дитяча організація «Дивосвіт», яка, до речі, є членом Федерації дитячих організацій України.
«Не робіть мову предметом політики!»
Російськомовний Сіверськодонецьк практично перший на Луганщині почав роботу зі створення українських шкіл чи українських класів. Сьогодні 46 відсотків середніх навчальних закладів ведуть навчання державною мовою. Це найліпший показник в регіоні.
Населення міста здебільшого складають росіяни, які колись приїхали сюди за комсомольськими путівками будувати хімічні підприємства. Але так сталося, що саме це місто перше в регіоні побудувало дієву систему переходу навчальних закладів на навчання державною мовою. Робота проводилась поступово і насамперед базувалась на соціальному аналізі батьківської думки, перевірці ступеню готовності вчителів і викладачів української мови. Примусовості, як переконують сьогодні керівники управління освіти, не було і немає. Кожен з учнів може відповідати на уроках тією мовою, на якій йому легше висловлювати свою думку. Але викладання проводиться лише українською. Дитину не можна ламати, вона повинна сама поступово визначитися, якою мовою розмовляти. Щоб цей вибір був правильний, багато залежить від педагога, вчителя, який не повинен робити мову предметом політики. Таких принципів дотримуються організатори освіти і вони — на правильному шляху. Практика вже не раз це доводила.
Сіверськодонецькі учні сьогодні посідають призові місця в усіх всеукраїнських предметних турнірах та олімпіадах, в тому числі і з української мови. Високий рівень підготовки школярів характеризує і той факт, що в Сіверськодонецьку створено колегіум Києво-Могилянської академії. Спільні програми навчальних закладів та академії відкривають для багатьох школярів шлях до подальшого навчання у престижному вузі країни.
