Мабуть, далеко не кожний знає, що сьогодні на пострадянському просторі існує 13 міст-героїв. Першими
1 травня 1945 р. цього звання були удостоєні Севастополь, Одеса, Сталінград і Ленінград. Але офіційно почесне звання «Місто-герой» закріплено лише в 1965 році: в ознаменування 20-річчя Перемоги ними стали Севастополь, Київ, Одеса, Волгоград, Ленінград і Москва. Тоді ж Брестській фортеці було присвоєно звання «Фортеця-герой». Через вісім років, у вересні 1973 р., цієї честі удостоєні Керч (до 30-річчя визволення Криму) і Новоросійськ (до 30-річчя розгрому фашистів на Кавказі); у 1974-му — Мінськ, ще через два роки — Тула. Завершили список міст-героїв у травні 1985 року Смоленськ і Мурманськ. Цікаво відзначити, що високі звання мужні міста одержували не за бойові заслуги військових з’єднань, а переважно за стійкість і подвиги цивільного населення, тобто не зовсім так, як у пісні: «Тоді лиш стає місто героєм, коли став героєм солдат».
Відповідно до положення про присвоєння високого звання, місту-герою вручалися орден Леніна, медаль «Золота Зірка» і грамота Президії Верховної Ради СРСР. На честь цієї події в містах, що відзначилися, встановлювався обеліск. Севастопольський, виконаний у вигляді стилізованих багнета і вітрила (заввишки 59,5 м), урочисто відкритий у листопаді 1977 року.
Через 48 років після війни, у травні 1993 року, було створено громадську організацію «Союз міст-героїв». З тих пір ветерани-активісти, що ввійшли до складу комітету міст-героїв країн СНД, щороку збираються разом, щоб підбити підсумки військово-патріотичної роботи, обмінятися досвідом, спланувати спільну діяльність на майбутнє. Останній зліт проходив у Севастополі в дні святкування 60-річчя Перемоги.
Севастополь.
