«Древні варвари й ті по-своєму були милосерднішими й гуманнішими за нинішніх «демократів», — пише у «Голос України» сумчанка Валентина Дермільова, — бо, вбиваючи полонених, звільняли їх від подальшої нужди, злиднів і безправності...».
На такі звинувачення люди насмілюються лише з безпросвітного відчаю. Грозові хмари над 14 сім’ями з гуртожитку по Курському проспекту, 6, що в Сумах, у тому числі й Валентини Дермільової з трьома неповнолітніми дітьми на руках, почали згущатися 2000 року. Невдовзі після того, як колишній просто завод «ВНДІкомпресормаш» змінив свого власника, а заразом і вивіску на ВАТ «Науково-виробниче акціонерне товариство ВНДІкомпресормаш», новоспечене утворення стало концерном «Укрросметал».
...Перший тривожний дзвінок, який став передвісником нинішнього статусу ізгоїв для мешканців гуртожитку, продзвенів для них п’ять років тому. Саме тоді запропонували їм відселення.
— До речі, — розповідала під час зустрічі Валентина Дермільова, — сімейних цей «благодійний привілей» не зачіпав жодним боком. Маневр меценатів не вдався, і вони відступили. Сумніваюся, що заради любові до ближнього.
Як засвідчили подальші події, припущення нашої дописувачки близьке до істини. Спіймавши облизня, вони не розпалювали пристрасті, не штурмували гуртожиток. Ні, вони вчинили витонченіше, як і личить справжнім «джентльменам»: за якийсь рік продали гуртожиток ВАТ «Союзторг» як нежитловий об’єкт.
Новий хазяїн, як і попередник, також почав розбиратися з «мертвими душами». Спочатку майже на півроку відключив гуртожиток від водо- і енергопостачання. А восени ледь не до кінця листопада було блоковано подачу тепла. Тож Валентина Дермільова з дітьми уночі відігрівали душі на одному дивані (вчотирьох!) під п’ятьма ковдрами. Так само зігрівалися й їхні сусіди. Лише втручання депутатської комісії із законності Сумського міськвиконкому та рішення Зарічного суду міста Сум дещо привело «хазяїв» до тями. Та ненадовго.
— До речі, всі комунікації, які під’єднані до гуртожитку, є власністю ВАТ «НВАТ ВНДІкомпресормаш» і розташовані на заводській території, — приєднується до розмови ще один представник «племені мертвих душ» Ігор Суховерхов.
Схоже, що через впертість мешканців гуртожитку власники «Союзторгу» йдуть уторованим шляхом свого попередника і на початку минулого року перепродують гуртожиток черговому клієнтові — ВАТ «Київський дослідний ремонтно-механічний завод». Однак мешканці розповідають, що так і не побачили змін: тамтешні «опортуністи» так само, як і колись, з каганцями і під дюжиною ковдр. Про відсутність електро-і водопостачання свідчать кілька актів перевірок, здійснених упродовж минулого року депутатською комісією міськради. Внаслідок «загартовування» двоє старших дочок Валентини почали сліпнути, тож наприкінці грудня 2004-го, щоб врятувати дітей, наша дописувачка, яка перебувала також на обліку на біржі праці, спішно спакувавши манатки, полишає клятий гуртожиток і йде шукати прихистку в добрих людей. Слідом за Дермільовими подалися світ за очі і їхні сусіди.
Тьмяний вогник надії, було, з’явився для них торік наприкінці листопада, коли після енної спроби відстояти своє право на людську гідність і цивілізоване життя нарешті достукалися до Сумської міської прокуратури. Однак не сталося. Мирова угода (підготовлена прокурором міста) про передачу ВАТ «Київський дослідний ремонтно-механічний завод» належної йому на праві власності будівлі за адресою: проспект Курський, 6 до комунальної власності громади міста Сум, на шляху до Зарічного райсуду, зазначає І. Суховерхов, зазнала такої «трансформації», що об’єкт «передається» й досі.
Після чергового фіаско 14 людей намагалися розжалобити керівництво помаранчевого уряду, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, депутата-благодійника... Знову не сталося. 
Не вирішилося питання й після триразового спілкування делегації з нинішнім головою Сумської облдержадміністрації Миколою Лавриком.
Тож тепер остання їхня надія на заступництво Президента України Віктора Ющенка, яке під час останнього візиту він привселюдно гарантував Валентині Дермільовій та іншим приреченим з Курського проспекту за № 6.
Дай Боже, щоб хоч Президент дотримав слова!..
 
Суми.