Дєточкіни в мундирах і рясі, або Украли машину? Викупіть!

Було це так. Приїхав Валерій Іванович до Києва у справах. Залишив симпатичне, але уживане авто біля офісу, повернувся, а його немає. Чоловік відразу звернувся до управління міліції одного з лівобережних районів столиці. Заяву прийняла служба з розшуку викрадених «коней», що в той час розправляла крила.

— Міліціонери відразу оголосили операцію «Перехоплення», тому я залишився в управлінні, вирішивши чекати результату, — згадує Валерій. — Чекав до вечора.

Чекав би і довше, якби не черговий з РУВС, котрий проговорився: чув, мовляв, по рації, що колеги з «Беркута» переслідували викрадачів, але не наздогнали їх.

У «безкінного» виникли сумніви. «Не притиснути до узбіччя «Мерседес» не першої свіжості швидкісною «Тойотою» міг тільки той, хто не хотів цього», —подумав Валерій і поїхав додому.

Через три дні йому подзвонили столичні правоохоронці (голос був дуже схожий на голос того, хто приймав заяву про викрадення).

— Машину знайшли. Вам дають два дні на роздуми: або шість тисяч «зелених», або... Тільки не смикайтеся —автомобіль втратите, а проблем набиретеся.

Машина для Валерія Івановича була не розкішшю, а засобом пересування і добування кревних на хліб насущний. Купити таку саму іномарку за шість тисяч доларів тоді було нереально. Тому думала жертва грабунку недовго. А прискорив рішення однокурсник, що працював в органах правопорядку.

— Ні я, ні батько-полковник тобі не допоможемо, —зізнався друг юності. — Ми не підемо проти своїх.

Відвертість погононосія Валерія зломили остаточно. Зібравши потрібну суму, він поїхав до столиці.

...«Стрілку» призначили в Броварах. Валерій зізнався, що побоювався за своє життя. І гроші могли забрати, не повернувши «Мерседес», і по голові вдарити, що трапиться під руку. На призначене місце він з’явився зі знайомим. У глухому куті провулку біля лісу їх чекали «братки» і знайомий «борець» з викрадачами. Про те, що «колеги» мента були вурками, Валерій зрозумів, глянувши на їхні звички, лоби і руки в татуюваннях. Ці руки, до речі, обшукали прибулих з голови до ніг на предмет диктофона.

— Де «бабки»? — запитав мент у цивільному, оглядаючись.

— А де машина? — несміливо запитав Валерій, очікуючи чергової підлоти.

— «Тачка» у лісі, давай «зелень» і біжи до неї, поки не пізно, — гаркнув «братан».

Долари взяв правоохоронець, відрахував дві «штуки», решту віддав бритоголовому. Остовпілий щасливчик з Глухова натякнув молодому нахабі з РУ про совість і честь. Той буркнув щось на кшталт: не до совісті, коли зарплату півроку не платять.

І все-таки радості Валерія не було меж. З почуттям вдячності він на прохання й у супроводі міліцейського ангела-рятівника повернувся до РУВС. Там, переповнений емоціями, Валерій Іванович письмово засвідчив, що машину одержав, претензій ні до кого не має.

Після цього борці з мафією викрадачів довго ходили героями серед колег. І тільки черговий з управління, що знав, як викрадають і знаходять автомобіль під викуп, дивився на них, посміхаючись. Але це, зрозуміло, не перешкодило ментам рости по службі й у званнях. Де вони зараз? Про це неважко довідатися підлеглим Юрія Луценко. Може, вони ходять одними коридорами — міністр внутрішніх справ без звання і майор (полковник?), майстер з викрадення машин під викуп?

Ну та Бог з ними, бувшими «чистильниками» авгієвих стаєнь. Було б несправедливо не розповісти про тих, хто сьогодні по-справжньому взявся за «конокрадів».

Йдеться про працівників міліції Львівщини. Цей регіон вважається «кращим» з кількості викрадень — торік там було поцуплено більше сотні «Ауді», «БМВ», Тойот», «Мерседесів». Але і працюють правоохоронці на подив чітко і результативно. Порівняно, скажімо, з Німеччиною і Литвою, де розкривання таких злочинів майже 13 відсотків, львів’яни повертають власникам більш як 50 відсотків автомобілів. Цифра була б ще вагомішою, якби потерпілі не боялися звертатися по допомогу (тільки 20 зі 100 пишуть заяви).

...Не хотів зв’язуватися з міліцією і львів’янин Ч. Після першого викрадення він сумлінно віддав злочинцям половину вартості чотирьохколісного друга. Клієнт для грабіжників виявився вигідним, тому вони умикнули автомобіль удруге. Тоді Ч. пішов їх здавати. І здав у результаті «на поруки» працівників колонії... Інший житель обласного центру чекати милості від бандитів не став і заявив про крадіжку «дев’ятки» негайно. «Доброзичливці» до цього зажадали півтори тисячі доларів за те, що знайшли її випадково в кущах.

Працівники вистежили здирника і піймали на місці злочину. Ним виявився злодій-рецидивіст, що мав дев’ять судимостей, шість з який — за викрадення транспорту.

Але найрезонанснішими і нахабними стали крадіжки автомобілів у Сокальському районі. Тут піймали на гарячому священика Греко-католицької церкви, що не раз викрадав машини. Після затримки панотець щиро покаявся. Але не зумів довести, що так само як Юрій Дєточкін, гроші від крадених «коней» витрачав на благо церкви і парафіян.

Амінь.