Під Одесою триває будівництво найбільшого в Європі заводу з виробництва тропічної олії
«Голос України» був першою в нашій країні газетою, яка розповіла про початок будівельних робіт найбільшого в Європі заводу з виробництва тропічної олії. Перша паля у фундамент заводських цехів на восьми гектарах непридатних земель поблизу міста Южне Одеської області була забита 22 квітня нинішнього року.
Минуло три місяці. Вдень і вночі ведуться роботи на березі Аджалицького лиману. Інвестори прагнуть максимально точно у встановлений термін виконати свої зобов’язання. Але саме в цей час в деяких друкованих та інтернет-виданнях з’явилися публікації про те, що завод під Одесою призведе до зупинки масложиркомбінатів у Запоріжжі, Харкові, Львові, Вінниці, Одесі. Та що там окремі підприємства. Під загрозою знищення опиниться вся українська харчова промисловість. Підвищаться, мовляв, ціни на десятки найменувань товарів — хліб, маргарин, майонез, печиво, цукерки, туалетне мило, креми. А хлібобулочні вироби, які подорожчали, жителям України доведеться їсти з присмаком аміаку.
Чутки — як вугілля, якщо не обпечуть, то забруднять
Щоб з’ясувати істину, я вирушив на будівельний майданчик разом з паном Дхруба Чаран Пандою, одним з керівників спільного україно-сінгапурського підприємства «Дельта-Вілмар-СНД». Мій співрозмовник живе в Україні 20 років, з відзнакою закінчив Київський політех, одружений на українці.
— До початку жовтня буде завершено будівництво першої черги заводу, — розповідає пан Панда. — Інвестиції першої черги становлять 17 мільйонів доларів. Створено 200 нових робочих місць. Проектна потужність заводу — 1500 тонн пальмової олії на рік. Вартість інвестиційного проекту, а він розрахований на два роки, становить понад 60 мільйонів доларів.
На будмайданчику поруч з механізаторами, зварниками постійно перебувають екологи. Вони знаходяться тут на вимогу керівництва СП «Дельта-Вілмар-СНД» для контролю за перебігом робіт. Річ у тім, що проект будівництва заводу в частині екологічної безпеки не має аналогів. Це зумовлено тим, що за два з половиною кілометра від будівництва розташований Одеський припортовий завод.
Трубопроводи, якими планується перекачувати пальмову пульпу, повністю герметизовані. А резервуари для зберігання обладнані системою закачувания інертного газу (азоту), що запобігає окисленню сировини і зберігає якісні показники продукції тривалий час.
Система очищення трубопроводів унікальна. Таких в Україні немає. Вона передбачає 100-відсоткове висихання труб. Для прикладу: в Україні нині використовують систему сушіння труб продувкою повітрям, що залишає 3—4 відсотки олієвмісткості.
Дотримання екологічних, санітарно-гігієнічних вимог, що відповідають міжнародним нормам, альфа і омега роботи майбутнього заводу. Проведений за ініціативою інвестора відомою британською фірмою міжнародний незалежний аудит не знайшов жодних порушень у комплексі робіт. А його результати вагомі.
Екологічні страшилки лопаються як мильні бульки. Для цього цілком достатньо побувати на будівництві заводу і ознайомитися з технологічними кресленнями.
Пальмова олія — продукт в Україні екзотичний. Поки що
А власне кажучи, навіщо Україні необхідний завод з виробництва тропічної олії? Серед видів рослинних олій, споживаних у світі, на частку тропічної припадає 32 відсотки. Для порівняння: соняшникова олія займає нішу в 9 відсотків. Тропічна олія — скарбниця вітамінів Е та А і бета-каротину. Вона не містить холестерину і використовується для приготування їжі, майонезу, маргарину, кавових вершків, у виробництві мила і косметики, шоколаду і шоколадної глазурі.
За словами пана Панди, продукція заводу в Южному відповідатиме світовим аналогам, тобто її рафінуватимуть, відбілюватимуть, дезодоруватимуть. А це означає, що вся наступна продукція — від розпушувачів тіста до сучасної косметики — відповідатиме світовим зразкам.
— А чи не станеться так, що тропічна олія витисне з українського ринку соняшникову? — запитую у пана Панди.
— Ми таку мету як перспективну і стратегічну не ставимо, — відповідає він. — Річ у тім, що реалізація продукції майбутнього заводу — рафінована пальмова олія і модифіковані жири — здійснюватиметься в Казахстані, Росії, Білорусі, Грузії, Молдові. У перспективі — ринки Південно-Східної та Центральної Європи.
До речі, тропічна олія нині в Україні використовується в харчовій промисловості. Але доставлена танкерами з Південно-Східної Азії ця олія проходить додаткові технологічні операції, що призводять до подорожчання тонни олії на 50 доларів. Якщо українські переробні підприємства вирішать скористатися продукцією Одеського заводу, вони зможуть заощадити по 50 доларів на кожній тонні. А це означає, що і продукція, де використовується тропічна олія, стане на 15—20 відсотків дешевшою. Йдеться про майонез, хліб, маргарин, мило.
Інвестиційний тримаймо крок
План будівництва заводу розписаний не по днях, а по годинах.
Пан Панда розповів мені, що на заводі з виробництва пальмової олії працюватимуть близько тисячі громадян України. До речі, сьогодні партнерами по будівництву заводу в Южному є українські фірми «Стікон», «Екобуд», «Схід», «Бекор», Макіївський завод металоконструкцій.
Об’єктивності заради скажемо, що сьогодні в Іллічівську вже працює термінал з переробки пальмової олії. У його спорудженні активно брав участь російський капітал. Але майбутній завод в Южному і термінал в Іллічівську — це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.
У принципі, чутки і плітки про будівництво заводу з виробництва пальмової олії в Южному, які час від часу з’являються в ЗМІ України, зводяться до одного: іноземні інвестиції для України — зло, тому що хитромудрі іноземці обов’язково обшахрують довірливих українців. Оцінка «погано» виставляється іноземним інвестиціям, так би мовити, авансом. Ну а логіка тих, хто намагається вставляти палки в колеса іноземним інвесторам проста — великий сучасний завод краще не будувати, ніж будувати. Тому й поспішають супротивники залучення іноземного капіталу в економіку України видавати бажане за дійсне, намагаючись поставити хрест на великій інвестиції. Хто виграє в такому випадку? Правильно: ті, кому спокійніше, привільніше і ситніше живеться без можливих конкурентів.
Пан Дхруба Чаран Панда і його колеги впевнені, що будівництво в Южному дасть змогу зробити Україні технологічний ривок і закріпитися на європейському ринку виробництва тропічної олії.
