Поселився цей справжній цар лісів у Карпатах ще до льодовикового періоду. Але людина, пізнавши істинну ціну деревини дуба, вирубувала його, бо він своєю бетонною міццю здатен був захистити від нападників навіть фортеці. Мебльовиків це дерево вабить ще й красою текстури деревини. Тож рік у рік дубові діброви, зокрема й на Закарпатті, скорочувалися, мов шагренева шкіра. Лісовий велетень тягнеться до неба повільно, його обганяють, заступаючи сонце, прудкіші у рості. Тому він шукає опіки в людей, і щонайперше тих, котрі в петлицях свого форменого одягу носять дубові листочки.
— Як символ і могутності, і незахищеності цього дерева...
— Швидше — незахищеності, — уточнює директор Ужгородського держлісгоспу Іван Костів. — І насамперед — в його дитинстві, яке триває до двадцяти років. Молоденькі дубки надто чутливі до природних примх. Водночас дуб найкомфортніше почувається в сусідстві з липою. Не конфліктує і з горіхом чорним та сірим, буком, кленом-явором, каштаном, їстівним буком, кленом-явором, берестом, ільмом, модриною європейською. Ними збагачуємо дубові діброви. А от таке цінне дерево, як ясен, для дуба — антагоніст. Проте один із його рідкісних видів — вузьколистий —прекрасно почувається на заплавних угіддях, де інші породи приживаються важко. Тож ми навчилися поєднувати непоєднуване, знайшовши розумне співвідношення — шість рядків саджанців дуба й один — ясена вузьколистого. У процесі догляду, який триває 20 років, ретельно стежимо за тим, щоб ясен дубові не заважав. Підвищення продуктивності дібров немислиме без лісової селекції. А для цього передовсім потрібні жолуді з високими спадковими якостями. Тому в нашому держлісгоспі атестовано дев’ять плюсових дерев дуба скельного в дубово-буковому резерваті «Тепла ямка», що в Кам’яницькому, та дві лісонасіннєві плантації дуба черешкового — у Великодобронському лісництвах. Саме тут заготовляємо найкращі жолуді.
У рамках державної програми розвитку дубових лісів «Діброва», яка діє дев’ятий рік, в Ужгородському держлісгоспі їх закладено оптимальні площі, і діброви, зайнявши третину всіх лісових угідь, посіли друге місце після традиційного бука.
— Загалом площа дубових лісів в області збільшилася на 1200 гектарів і зросла до тридцяти восьми з половиною тисяч. З огляду на те, що ареал росту цього могутнього дерева — здебільшого низовина, ми вже упритул наблизилися до розрахункової площі дібров — тридцяти дев’яти тисяч гектарів, — резюмує начальник обласного управління лісового господарства Валерій Мурга.
За словами Івана Костіва, лісівникові, на жаль, не судилося користуватися плодами своєї праці, бо до зрілого віку дуба минають століття.
— Оскільки ми пожинаємо плоди праці своїх прадідів, то мусимо залишити гідний спадок своїм нащадкам.

Ужгород.