Іноземним інвесторам серйозно заважає тривалий процес реприватизації. Про це в інтерв’ю «Голосу України» заявив генеральний директор ДП «Сіменс Україна», генеральний представник концерну Sіemens AG в Україні Мартін Грунерт. Його — колишнього студента КПІ — називають «корінним київським німцем».
— Ви працюєте в Україні з 1991 року. Що змінилося за останні півроку?
— Навіть 15 років — зовсім невеликий термін для становлення держави в нових умовах. Ну а зараз багато розпочато нового. Природно, дуже важко змінювати те, що 10 років начебто працювало. Ми розуміємо, нині важкий період. Я вважаю: необхідно потерпіти. Що ж робити...
— Тобто тепер складніший період для іноземного капіталу?
— Макроекономіка — це не приймач, у якому можна зробити звук тихіше чи голосніше. Це складна система. А змінювати щось комплексно — взагалі надто складно. Тому абсолютно нормально, що спочатку є певний хаос, це об’єктивно. І розбіжності серед тих, хто нині має політичну відповідальність, це теж нормально. Адже є різні можливості розвивати економіку, є різні рецепти, причому справді є! Якщо, звичайно, видно, що результату жодного, тоді треба мати мужність визнати свою помилку. Справді, уряд не може диктувати ціни на бензин, це всі розуміють. І прем’єр сказала, що вони помилилися. І це нормально! Що, канцлер ФРН не помиляється? Помиляється, до того ж дуже серйозно. Усе так складно, що швидких перемог не може бути. Моє завдання і всього колективу — це інтегрувати технології Сіменс в українську економіку, працювати з партнерами тут, в Україні. Звичайно, цей перехідний період для нас складний. Але він аж ніяк не перший, котрий ми переживаємо!
— Чи зростає інтерес німецьких бізнесменів до українського ринку?
— Шість місяців — дуже мало! Це було офіційно сказано і пані Рау (Карін Рау, делегат німецької економіки в Україні. — Авт.). І ми нині використовуємо будь-яку можливість, щоб впливати на ситуацію. Наприклад, стали членами Українського союзу підприємців і промисловців, ми члени Міжнародної торговельної палати. І в цих структурах ведемо діалог і говоримо конкретно про те, де якісь нові постанови можуть просто заважати. Ми нині беремо участь у розробці кількох документів: коментуємо їх для Міжнародної торгової палати, що дуже тісно працює з Кабінетом Міністрів. Готуємося дуже серйозно до участі в роботі Ради з іноземних інвестицій при Президентові України. Ми там раніше багато років брали участь, а тепер, після ротації, запропонували стати на якийсь час асоційованим членом. Хотілося б вірити, що досвід Сіменс після 153 років роботи в Україні все-таки стане у пригоді в цій раді!
— Вас що, підозрюють у зв’язках зі старою владою?
— Я тільки хочу сказати, що якщо нас підозрюють — це дуже правильно! Тому що ми з будь-яким урядом дуже тісно співробітничаємо і дуже приємно, що всі ці роки змогли довести усім: від царя, Сталіна і Брежнєва до президентів України, що присутність європейського великого концерну, сусіда, йде лише на користь. І я не боюся сказати, що ми з ким завгодно — в рамках, звичайно, нормальних законів і нормального розвитку суспільства -працюватимемо.
— А як сприйняли західні бізнесмени процес реприватизації?
— Це не тільки моя думка! Кого завгодно можна цитувати із впливових світових економічних структур — американських, європейських, німецьких — це надто сильно заважає. І головне: заважає, бо довго триває. Я розумію, і Президент нещодавно наголосив, що ці питання мають розглядатися на основі ухвал судових, юридичних, на основі глибокого аналізу правильності того чи того рішення, але я гадаю, що певний мораторій цілком допоміг би рухатися далі. Я бачу, що це може тривати щонайменше весь нинішній рік, а потім вибори... Думаю, для України це принаймні неефективно з економічної точки зору. Політики мають приймати нормальні комплексні рішення. Без них виробники не розвиваються, інфраструктура не розвивається, держава не розвивається — всі стоять. І це на тлі падіння ціни на сталь, зростання цін на енергоносії. Ці макроекономічні чинники потребують дуже швидкого реагування! Коментувати можу лише з точки зору компанії, що є частиною цієї економіки... Можу лише сказати: нам усім це дуже серйозно заважає працювати.