Щоліта, з початком збирання хлібів у регіональному жнивному штабі — управлінні агропромислового комплексу Сумської облдержадміністрації — як ніде відчувається напружений жнивний пульс області. Цьогорічний пульс, виходячи з нескінченної низки президентських і урядових обіцянок, за медичною термінологією, очікувався чітко вираженим, ритмічним і наповненим.

— Знову на фантастику потягло, — в один голос втомлено й уїдливо промовили троє працівників виробничого відділу управління. — Зрештою, навесні ми з душевної простоти також повітряні замки будували. І назводили — на свою голову. Сьогодні від них один пшик лишився. Ну, може, половина. Так, урожайність справді тішить — майже 28 центнерів на круг. Але це чи не єдина мажорна нота у мінорному жнивному оркестрі. А якою вона буде за два чи три тижні?
— Що, запланували зимувати в полі?
— До зимівлі справа, можливо, й не дійде, а от до осені точно «жнивуватимемо».
На підтвердження сказаного давні знайомі показали жнивну статистику області. За два з половиною тижні жнив із більш як 400 тисяч гектарів, зайнятих під ранніми зерновими і зернобобовими, хлібороби Сумщини заледве спромоглися впорати неповні 45 відсотків. І це при «зобов’язанні» доладувати всю жнивну ниву за 25 днів. За нинішнього стану справ, дай Боже, впоралися із взятим «зобов’язанням» до 1 вересня, — «просвітили» мене у відділі техполітики управління.
Тож не дивно, що аналогічний «підйом» панував і в решті кабінетів жнивного штабу. Хоч би куди зайшов по інформацію, скрізь похмурі, стривожені обличчя. Втім, не негода ятрила людські серця.
— Підстав для песимізму і без неї під саму зав’язку, — прокоментував ситуацію один із керівників управління. — Навесні голова
облдержадміністрації Микола Лаврик заклав власну голову під дві тисячі тонн дизпалива. Кредитори повірили. Тож хоч і з запізненням, хай і з порушенням усіх агротехнічних приписів і графіків, весняну ниву впорали. Ця «ударна» оперативність коштуватиме області недобору щонайменше п’ятої частини врожаю. Нині ситуація ідентична весняній до останнього мазка. У розпорядженні хліборобів лише 60 відсотків необхідного дизпалива і лише 40 — бензину. Тож керівник області знову як очманілий мотається по столиці з простягнутою рукою. Там виклянчить, там випросить, а де й вициганить... Однак після чергового здорожчання паливно-мастильних матеріалів однієї його голови під заставу, схоже, буде замало...
Ще більшою болячкою селян залишається машино-тракторний парк, від якого хіба що назва залишилася. Якщо 15 років тому на Сумщині нараховувалося майже 5000 (!) комбайнів, то зараз від цієї розкоші зосталася заледве третина, і всі, мов старезні шкапи, з перебитими боками, тільки й того, що мотузками не підперезані. І ось кожному з цих 20-25-річних «красенів» замість нормативних 100 гектарів належить впорати жнивної пори до 230 гектарів зернових! Хоча й кажуть, що старий кінь борозни не псує, але ж і глибоко не обробляє. Тож, сумно поглядаючи на своїх «росинантів» доісторичної епохи, хлібороби подумки прощаються щонайменше ще з 25 відсотками майбутнього врожаю. На допомогу сумчанам, щоправда, поспішає комбайнова «рать» чисельністю до 500 одиниць. Трохи більше сотні з них уже навіть стали в загінки. Однак для серйозного виправлення ситуації «Джон-Дірів», «Клаасів» і «Домінаторів» потрібно принаймні вдвічі більше. Та в кожної палиці, як відомо, два кінці. Адже орендарі заправляють «варягів» за власні кошти, а за кожен скошений гектар викладають по 200-220 гривень, тож ця «дружня» допомога надто вже скидається на відомі дари данайців: покажеш палець — незчуєшся, як всю руку відгризуть.
Отакі «веселі» цьогорічні жнива на Сумщині. Мов дві краплі води схожі на торішні й позаторішні. З однією лише поправкою. Тоді селяни не вірили обіцяльникам, нині повірили — й знову пошилися в дурні. А обіцяльники не вгавають. Щойно «замісили» нову обіцянку, мовляв, наступний рік стане роком села. Почувши таке, сумські хлібороби почали ламати голови над черговим владним ребусом: роком початку відродження села чи то повного й остаточного його занепаду?..

Сумська область.