Майже 30 суддів апеляційного суду Чернігівської області виразили свій протест проти можливого призначення головою суду особи, яка, на їхній погляд, «проштовхується» адміністративним шляхом, без урахування думки колективу. Як зазначається в їхній заяві, «на всіх рівнях суддівського самоврядування іде умисне замовчування об’єктивної інформації стосовно призначення на адміністративну посаду».
З цього приводу відбулися збори, на яких домінувала думка про те, що в колективі є гідні кандидати, які наділені необхідними діловими, організаторськими та моральними якостями. Але їхні кандидатури з якихось причин «не підходять» Києву.
Колізія виникла після обрання голови апеляційного суду Чернігівської області Володимира Литвиненка членом Верховного Суду України.
— Ми погодимося з будь-яким рішенням Ради суддів України, — зазначили у розмові зі мною підписанти заяви, — якщо воно буде прийнято при об’єктивному та всебічному розгляді. За нашими ж відомостями на високоповажному засіданні розглядалася лише одна кандидатура.
Хоча згідно з чинним законодавством судді апеляційного суду не мають механізму висунення кандидатури на посаду голови суду, впливу на остаточне рішення Президента щодо цього питання, все-таки протестанти сподіваються, що їхній голос буде враховано. Тим паче що досвід у цьому плані є. Мені показали протокол суддівського зібрання з детальним викладом позиції кожного промовця щодо цього.
— Перебуваючи в Києві на семінарі, я спілкувалася з колегами з інших областей, — говорила на зборах суддя кримінальної палати С. Акуленко. — Судді Хмельницької та Сумської областей розповідали, що проводили збори і висунули свою кандидатуру на посаду голови. Потім ці документи направлялися голові Верховного Суду України та в інші інстанції. У результаті побажання колективу суддів було враховано.
Що ж, можливо, звернення поважних професіоналів чернігівської Феміди не залишиться поза увагою усіх тих, хто причетний до вирішального рішення. Чернігівці теж сподіваються, що відповідальну посаду займе не «свій» і «ручний» для когось посадовець, а людина незаангажована, відповідальна, віддана Закону. Це вимога часу. Кулуарні призначення повинні відійти у небуття.
Чернігів.
