Віра в “доброго царя” — це у нас в крові. Пам’ятаєте: от прийде він, рятівник, і вмить усіх негараздів позбудемось, настане світле життя — зарплата підвищиться, смітники зникнуть, двори благоустрояться, під’їзди відремонтуються...
Цією наївною вірою народною й користаються без усякого сорому численні політики — від кандидатів у Президенти і міські голови до депутатів різного рангу. Багато чого осягнув на цій ниві і один із депутатів Запорізької міськради, за сумісництвом — власник мережі магазинів із продажу елітної побутової техніки, а тепер ще й голова міськкому партії, котра має намір перемогти на наступних виборах. Відкриєш будь-яку запорізьку газету, а там на всю шпальту його інтерв’ю на найрізноманітніші теми. В усьому розбирається і на всі питання має готові відповіді. І так щотижня. Думаю, піду людей у його окрузі попитаю: хто ж він такий? І що б ви думали? Велика частина опитаних уявлення не мають про його депутатські успіхи. Зате чудово пам’ятають його трирічної давності обіцянки. Як стелив м’яко тоді ще кандидат у депутати міськради! І дороги відремонтує, і дитячі майданчики впорядкує, і горезвісному переході на площі Пушкіна дасть лад, зробивши його “чистим, світлим і безпечним”. І багато ще чого...
Але, на жаль, пан депутат, схоже, захищає не свій район. Навіщось вплутався в конфлікт на авторинку, розташованому далеченько від його округу. Чи не збирається, часом, і там відкрити свої магазини? А чого варті постійні розмови на зло владі про підтримку торговців, які по суті своїй — стихійники і від яких місто не одержує ні копійки? Що це: заохочення беззаконня чи комерційний інтерес? Чи один зі способів домогтися дешевої популярності напередодні виборів?
Але повернімося в округ. Може, всі свої передвиборні обіцянки депутат виконав? Як би не так! Узяти хоча б підземний перехід на площі Пушкіна. Страшнішого й небезпечнішого, мабуть, у всій області не знайти. Половини ґрат не вистачає, сходи такі, що ноги переламаєш і не помітиш. Може, для людей, що мешкають в окрузі депутата, це неважливо? Ще й як важливо, куди важливіше, аніж “розборки” на далекому авторинку. Їм, напевно, дуже хотілося б побачити, нарешті, обіцяні майданчики для дітей, а не спостерігати щодня, як юне покоління копирсається у довколишніх смітниках. На весь виборчий округ — три гірки радянських часів та кілька обшарпаних каруселей. От і вся дитяча радість.
А старі повалені дерева, що залишилися, либонь, ще з часів урагану 2003 року? А коли розгребуть смітники і відремонтують дороги?.. А де обіцяне “зниження криміногенної ситуації в районі”? Загалом, самі лише запитання. І створюється стійке враження, що нашому депутату проблеми округу малоцікаві, хоча саме тут люди забезпечили йому своїми голосами депутатське крісло.
Читач може запитати: “Невже він справді нічого не зробив і нічого не вирішив?”. Відповім: “Чому ж. Деякі проблеми все-таки вирішив. Наприклад: приїхав у Запоріжжя на “Запорожці”, потім пересів на “Тойоту”, а нещодавно придбав собі новенький “Шевроле-Нубіра”. На одній із вулиць розгорнув спорудження “скромного” депутатського будиночка на два поверхи. Безперечно, він прикрасить місто, а поготів на фоні облупленого будинку санепідемстанції, що височить навпроти. І головне з обіцяного: “створити умови для функціонування малого і середнього бізнесу” — розширив свою мережу магазинів із двох до дванадцяти.
Тож досягнення депутата міськради видно неозброєним оком. Та й місце депутата виявилося на диво доходним. І люди задоволені, і його родина. А те, що підопічний район продовжує в’янути, так усе ж за три роки не встигнеш, розуміти треба! Та й до виборів потрібно готуватися. Тепер уже не просто в депутати, а на посаду міського голови!
Запоріжжя.
