Останніми роками всі ми стали свідками брутальної руйнації історичної спадщини міста Києва, його ландшафту. Саме цим пояснюється та значна кількість акцій протесту, що їх останнім часом проводять обурені кияни. На жаль, і Міністерство культури, очолюване Оксаною Білозір, й інші відповідні державні установи мало роблять для того, щоб покласти край цій вакханалії.
Зокрема, нещодавно стало відомо, що при складанні плану майбутньої забудови Печерського району Києва не враховано необхідності збереження будинку-майстерні народного художника України, академіка, скульптора Валентина Зноби (вул. Перспективна, 2-в). В результаті цього майстерня в будь-який час може бути зруйнована і на її місці постане черговий багатоповерховий комерційний будинок.
Такий підхід містобудівників до цього об’єкта не можна охарактеризувати інакше як злочинний. Адже майстерня фактично є унікальним музеєм родини визначних митців, чого не часто зустрінеш в цілому світі. Сам Валентин Зноба є автором Меморіалу “Букринський плацдарм” під Києвом, головної скульптури Меморіалу Великої Вітчизняної війни на Поклонній горі (Москва), чотирьох скульптурних груп перед фасадом Верховної Ради України, скульптури “Козак Мамай” на майдані Незалежності, Меморіалу на місці Дарницького концтабору радянських військовополонених. Його роботи зберігаються у музеях та колекціях Великобританії, Франції, Італії, Греції, США, Канади, Японії.
Під дахом майстерні — не тільки сотні скульптур самого Валентина Зноби, а й десятки картин та малюнків його дружини, видатної художниці, академіка Тетяни Голембієвської, а також їхнього сина, вже відомого скульптора Миколи Зноби. Є тут і твори батька Валентина Зноби, скульптора Івана Зноби, та батька Тетяни Голембієвської, художника Миколи Малоштанова.
Перед нами — скарбниця трьох поколінь талановитих митців, справжня національна гордість України, частина її національного надбання. До того ж ця майстерня має не тільки музейне значення, адже там і сьогодні триває процес створення нових перлин скульптури, живопису і графіки, це один з діючих значущих центрів столичного духовного життя. Тому немає сумніву, що настав час ставити питання не лише про збереження згаданої майстерні, а й про надання їй більш високого статусу, аж до статусу культурного об’єкта національного значення. До речі, вже існує проект перетворення майстерні на повноправний музей, призначений для відвідування туристами.
Нещодавно я звернувся з цього приводу з депутатським запитом до міністра культури Оксани Білозір та міського голови Києва Олександра Омельченка. Нинішнє розташування майстерні саме на Печерську робить її невід’ємною складовою частиною історико-архітектурного комплексу разом з Києво-Печерською лаврою, Музеєм-меморіалом Великої Вітчизняної війни, будинком Городецького, старою забудовою Липок та іншими спорудами, цінність яких давно визнано у світі. Майстерня-музей цієї унікальної родини видатних митців, скульпторів і художників може і повинна перетворитися на одну з найцікавіших “візитних карток” столиці України.
Георгій БУЙКО, народний депутат України, голова Всеукраїнського об’єднання “Інтелігенція за соціалізм”.
