На Волині прагнуть зберегти і примножити славу місцевих дібров. Вирощена в них деревина вважається однією з найкращих у Європі
Традиційний день лісу, який для працівників засобів масової інформації щокварталу влаштовує обласне управління лісового господарства, цього разу пройшов у Володимир-Волинському державному лісомисливському господарстві. Це підприємство розташоване в південній малолісистій частині області. Невелике за площею, лише 32 тисячі гектарів, воно має лісництва одразу в трьох районах області — Володимир-Волинському, Локачинському, Іваничівському.
Для порівняння скажемо: в Маневицькому районі розташовано три державні й один міжгосподарський лісгоспи.
Губинське лісництво — лише невеликий окрайчик колись великого лісового масиву, який був тут до першої світової війни. В 1916 році, коли на річці Турії надовго зупинився фронт, німецькі війська проклали з Володимира-Волинського до села Війниця залізницю, від неї — вузькоколійки. Спочатку вони слугували для підвезення техніки і боєприпасів на передову, згодом ними вивозили ліс. Рубки велися інтенсивно. Зростали галявини, зникали діброви і бори. В 1944-му колію на Війницю розібрали, щоб використати рейки і шпали для відбудови більш важливих магістралей. Сьогодні про ті трагічні часи нагадують лише збережені в лісових кварталах колійні насипи та будівля залізничного вокзалу, яка дивує всіх своєю оригінальністю. Нині там контора лісництва.
Ліси довкола Губина переважно молоді, вже повоєнної посадки. Завдячуючи людям, ми і сьогодні маємо можливість відпочивати під їх зеленими кронами. Ось і цієї весни тут замість вирубаного ялинника посадили півтора гектара дуба. Деревця царя лісу такі малі і беззахисні навіть перед бур’янами, що потребують догляду, як діти. Три—чотири рази за літо жінки мусять прополювати ділянку. На іншій ділянці, де дуб висаджений минулого року, з бур’янами у міжряддях борються за допомогою культиватора, начіпного “Білоруса”. Мине ще не один рік, доки дубки наберуть такої сили, що самі зможуть відстоювати своє місце серед лісової рослинності. Нині їх на гектарі росте 6,5 тисячі, а коли дозріють для рубки, залишиться 600—800. Але це буде через століття.
Значно швидше росте модрина, яку ще через високу міцність і цінність деревини називають хвойним дубом. На п’ятирічній плантації, куди нас привезли лісівники, деревця вже вищі за зріст людини. А в сорокарічному віці модрина дає стільки само деревини, як 80-річна сосна. Тож губинські лісівники зацікавлені у вирощуванні цієї перспективної породи дерев. Уже мають кілька її плантацій.
— Ми вирощуємо лісів значно більше, ніж рубаємо, — не без гордості зазначає директор Володимир-Волинського державного лісомисливського господарства Володимир Українець. — Маємо щорічний приріст на гектарі чотири кубометри деревини, а використовуємо 1,3. Немає такої ділянки, де ліс вирубали б і не посадили нового. Окрім того, заліснюємо землі, які вийшли із сільгоспвикористання. Тож площа дібров і борів у нас постійно зростає. Садимо переважно цінні породи дерев: дуб, сосну, модрину. Що важливо, наші ліси відкриті для тих, хто хоче у них відпочити. В кожному лісництві обладнані чудові рекреаційні пункти, де є місце для вогнищ, столи з навісами, дитячі майданчики, туалети. В кожному лісовому обході, а таких понад шістдесят, є свої міні-рекреаційні пункти.
Дбають лісівники і про братів наших менших — звірів. Їх тут підгодовують, охороняють. Відновлюють також лісові пасіки. На одній з них, що в Губинському лісництві, нам пощастило побувати. Пасічник Анатолій Челядин доглядає тут 35 бджолосімей. Кращого меду, як зібраного з квітучих лісових дерев і трав, не може бути. Тож незабаром заселених трудолюбивими комахами вуликів тут стане набагато більше.
У Володимирі-Волинському нам показали деревообробний комплекс. Завдяки сучасному обладнанню втрати деревини стали меншими, а якість пиломатеріалів значно поліпшилася. Відповідно зросли і доходи підприємства, заробітна плата його працівників. Є також кошти на вирощування нових лісів.
Коли ми вже прощалися з господарями, потужні лісовози привезли на комплекс товсті дубові колоди. Посадили ці дерева ще за царя. Колись такими само могутніми виростуть і дубки, посаджені 2005 року. Допоможуть їм стати велетами працьовиті лісівники Волині. Але результатами їх праці скористаються лише праправнуки.
Волинська область.
