Чорним днем, трагедією національного значення називають вітчизняні та зарубіжні науковці пожежу, яка сталася в Кам’янець-Подільському архіві у квітні минулого року. Наші читачі запитують: яка доля порятованих документів? Це запитання наш кореспондент адресував директору Державного архіву Хмельницької області Петру СЛОБОДЯНЮКУ.

— Через брак належних умов зберігання та режиму роботи згаданого архіву у вогонь потрапило 110 тисяч архівних справ кінця ХVІІІ — перших двох десятиліть XX століття, особливо цінних джерел писемної історії нашого краю. Понад 70 відсотків їх згоріли повністю. Решта — в розсипаному стані, обгорілі, пошкоджені водою під час гасіння пожежі — вже висушені нами та розміщені у спеціальних сховищах. Це майже дев’ять мільйонів аркушів. А для їх реконструкції та реставрації (за нормативами) десятьом реставраторам потрібно 50 років!
Ми відкрили спеціальний центр реставрації документів Національного архівного фонду України на 12 робочих місць, маємо необхідне обладнання. Відгукнулося на нашу біду навіть Посольство США в Україні, і на кошти гранту ми придбали аркушодоливну машину вартістю 27 тисяч доларів. Таких лише вісім у світі. Двоє американських фахівців передали нам свої секрети реставрації пошкоджених документів, але, на жаль, хоч є урядові рішення, ми досі не можемо запровадити 10 реставраторських посад, бракує коштів. Гальмом стало бюджетне законодавство, що ним, з одного боку, забороняється місцевим органам влади збільшувати доведену з Києва штатну чисельність, а з другого — Кабміну забороняється навіть розглядати те саме питання щодо органів місцевої виконавчої влади. До яких відноситься й архів. Навіть маючи власні, зароблені колективом кошти, ми не вправі залучити потрібне число реставраторів. Тому зі штату облархіву виділено два постійних реставратори та ще кілька людей, які періодично займаються ідентифікацією, реставрацією, консервацією документів. На звернення до уряду народних депутатів від Хмельниччини отримали запевнення, що проблему розв’яжуть під час формування бюджету-2006.
Уже повернуто до життя понад дев’ять тисяч «кам’янецьких» аркушів, ідентифіковано 3116 справ, відновлено 7712, ведеться мікрофільмування документів, створено електронні версії та довідковий апарат, введено їх у науковий обіг. Після пожежі було перевезено до обласного центру понад півмільйона вцілілих справ, які поміщено до шести сховищ, а це півтори тисячі квадратних метрів. Висловлюючись медичними термінами, усі вони в критичному хворобливому стані і потребують реанімації через задавнену «хроніку». Багатолітнє руйнування у в’язках по сирих, неопалюваних «катакомбах» культових споруд Кам’янця далося взнаки: пліснява, грибки, гризуни, жучки — он скільки ворогів має писемна історія. Серце щемить, коли береш до рук оці дотліваючі папери з вицвілими текстами, бо вони можуть просто розсипатись у руках. Довелося мобілізувати досвідчених архівістів, які проводять дезінфекцію, перевіряють наявність документів у справах. Власними силами ми виготовили вісім тисяч картонних коробок.
Керівництво області нині розглядає питання про додаткові приміщення для архіву, бо після прийому «погорільців» стало затісно. Щоправда, враховуючи науково-освітній потенціал Кам’янця, ми залишили в місті для користування понад 20 тисяч справ 66 фондів. Але, на жаль, незважаючи на намагання міської влади, виділене та реконструйоване для архіву приміщення використовується нераціонально. Із 447 квадратних метрів лише 126 під сховищами, а 321 займають... кабінети шести працівників.
Багаторічне безвідповідальне ставлення до архівів, сподіваюся, повинно залишитися в минулому. Збереження фондів має бути святою справою не тільки для архівістів. Ми не лише надійно убезпечили від пожеж нашу установу, а й встановили цілодобову охорону, відеонагляд та обмежений доступ до сховищ. Адже ще до пожежі у розшуку були десятки справ Кам’янецького архіву. Та архів — не банк, цінності його не поповниш. Бо вони — вічні, а втрати їх — непоправні.

Записала Віра ШПИЛЬОВА.