В Одеському морському порту розвантажують бразильський цукор-сирець, завезення якого на пільгових умовах парламент поки що поставив поза законом
На вивантажені судно «Oлуя», яке під хорватським прапором доставило з Сантоса 41,5 тисячі тонн призначеного для переробки напівфабрикату. На рейді помічені ще два судна: «Сірас» — на борту якого знаходиться 31 тисяча тонн тростинного цукру-сирцю, а також «Африка Калахарі» з 6 тисячами тонн. Цю інформацію нашому власному кореспонденту В’ячеславу Воронкову підтвердив змінний диспетчер управління Одеського морського торгового порту.
Міністр аграрної політики Олександр Баранівський стверджує, що очікується прибуття ще двох кораблів з Бразилії. За інформацією посадовця, процес вивантаження проходить поволі: “Причина дріб’язкова — начебто хтось там вчасно не замовив під продукцію залізничні вагони. Але повірте: гроші зроблять усе — будуть і вагони. І покотяться вони туди, куди спрямовують ті, хто вище національних інтересів ставить проблеми власного бізнесу. Якщо вони вже ввели кораблі в порти, то від наміченого, зрозуміло, не відмовляться. Мені зараз важко відповісти на запитання, хто і на яких умовах доставляє цю продукцію. Наразі інформації такої немає. Але я не раз говорив про те, що біля берегів України стоять судна, які готові вивантажити сотні тисяч тонн тростинного цукру-сирцю і фактично знищити вітчизняну бурякоцукрову галузь. Наголошу, якраз напередодні початку власного виробничого сезону, тоді, коли ціна на цукор повільно, але рухається донизу. Іншими словами, жодної необхідності доставляти на переробку в Україну тростинний цукор-сирець немає. Окрім суто бізнесового зиску для тих, хто цю операцію задумав і здійснює наперекір усім. Можу припустити, що це саме їхніми зусиллями створено ажіотаж довкола цукрової теми”.
Важко не погодитися тут з міністром, власне, як важко не погодитися із твердженнями про штучність створення саме сирцевим лобі цьогорічного дефіциту солодкого піску на внутрішньому ринку, щоб мати можливість проштовхнути пільги для ввезення тростинної сировини на пільгових умовах. Солодкого піску в Україні справді не бракує. Торік його вироблено 1,8 мільйона тонн — по 38 кілограмів на душу населення, що є достатнім до медичних норм споживання. То куди ж він подівся? Вердикт очевидний: є сили, яким вигідно його притримати. На кону чималі гроші. За різними оцінками, торік з імпорту з митними послабленнями кожної тонни тростинного цукру-сирцю лобісти клали до кишені 80—100 доларів. Є за що воювати, якщо рахувати, що за останні чотири роки до нашої держави ввезено три мільйони тонн цукру-сирцю за надзвичайно низькими ставками митного збору. Тобто, йдеться у заяві асоціації “Укрцукор”, бідними українцями в бразильську та інші економіки інвестовано 6 мільярдів доларів США. Отже, громадяни України втратили 400 тисяч робочих місць. Тоді як сьогодні на створення такої кількості нових робочих місць необхідно віднайти державі 16 мільярдів гривень. Водночас із цим ввезенням в Україну за низькими митними ставками таких обсягів солодкого напівфабрикату держава не отримала до бюджету 10 мільярдів гривень. Отже, за всіма законами економіки Верховна Рада зробила правильний вибір, коли відмовилася запроваджувати запропонований і на цей рік мізерний пільговий режим для солодкої сировини. Однозначно йти на такі поступки не можна навіть в обмін на вступ до СОТ, бо для галузі це вбивчий крок. Звісно, шляхи до вступу шукати треба, але діяти не за принципом папуги, який мріяв виїхати з колишнього Союзу “хоч тушкою, хоч опудалом”. Треба знову і знову сідати за стіл переговорів, шукати компроміси...
Погано, що багато хто в уряді не усвідомлює: вітчизняне бурякоцукрове виробництво перебуває за крок до прірви. В “Укрцукрі” останні події навколо солоідкої галузі називають “саботажем” і “організованим спротивом чиновництва”. Як розуміти, приміром, що ще 5 червня Кабмін доручив Міністерству економіки підготовити відповідні нормативні документи про відпуск цукру із держрезерву, аби збити ціну інтервенціями. Однак належні рішення про можливість виділення з держрезерву 55 тисяч тонн цукру Мінекономіки видало “на-гора” тільки через три тижні, лише 25 червня. А перші і поки що єдині торги щодо продажу лише 10 тисяч тонн цукру було проведено аж 8 липня. Але і через більш як півмісяця після торгів, навіть з цього мізеру з держрезерву, незважаючи на гостру потребу в дешевому цукрі, не вибрано й половини.
Яка подальша доля цукру-сирцю, який розвантажується тепер в Одесі? Невже він поза законом опиниться на пільгових умовах на теренах країни? Невже вакханалія? Коментуючи події, міністр Баранівський поінформував, що завезення цукру із-за кордону чітко регламентується законодавством. І має імпортуватися згідно із законом, а не за певними схемами. Йдеться насамперед про те, що кожен, хто доставляє на наші ринки цукор-сирець, повинен сплатити 300 євро державного мита за тонну продукції плюс 20 відсотків ПДВ. У такому разі цукор українських виробників стає конкурентоспроможним. А коли цукор-сирець чи будь-яку іншу продукцію завозять до України в обхід закону, тобто за певними схемами, то, за словами міністра, це вже має іншу назву — кримінал.
А ось відповідь на запитання, чи відповідно до закону, чи за кримінальними схемами певні люди завозять нині через морські порти цукор-сирець до України, мають дати правоохоронні органи держави.
