Останнім часом дедалі більше запитань накопичується до фінансистів і банкірів. Ми спробували узагальнити найпекучіші і звернулися по коментарі до голови правління АКБ “Хрещатик”, заслуженого економіста України, кандидата економічних наук Дмитра Гриджука.
— Дмитре Миколайовичу, знаємо, ви дотримуєтеся думки, що Україна вступить до Світової організації торгівлі (СОТ) вже нинішнього року. А що можна сказати про готовність до вступу в СОТ нашої банківської системи?
— Вона готова до такого кроку більше, ніж будь-які інші суспільно-економічні сфери. Це природно, оскільки ступінь ринкового та технологічного розвитку, підготовка менеджерів, система обліку банківської системи завжди були вищі, ніж деінде. Сьогодні справді чимало говорять про проблеми, пов’язані з майбутніми перемінами. Вони будуть, особливо на грунті посиленої конкуренції — і не варто цього приховувати. Навпаки, слід вже зараз ознайомити комерційні банки з тим, що на них очікує: чи то певні обмеження, чи то певні вимоги до нормативної діяльності, абощо. Не треба лякатися того, що вимоги до українських банків зростатимуть, це — об’єктивна реальність, яку давно прийняли скрізь, а ми ж не збираємося жити в ізольованому світі! Отже, ми чекаємо від Кабінету Міністрів і Національного банку чітких і зрозумілих орієнтирів на перспективу.
— Чимало товаровиробників вважає, що з приходом в Україну іноземного банківського капіталу вони втратять можливість одержувати кредити за помірними ставками...
— Це свідчить лише про недостатню поінформованість виробників. Не слід забувати про досвід роботи в Україні іноземних банків зі стовідсотковим капіталом. Вони ж не пропонують кредити за ставками своїх країн, де економіка здебільшого розвивається динамічніше за українську. Рівень процентних ставок зумовлюють ризики, пов’язані зі станом економіки. Тож не треба думати, що в наш монастир прийдуть з чужим статутом. Тим паче що вони вбачають в українському ринку місце, де можна заробити. Мій прогноз: у найближчі 5—10 років в Україні процентні ставки за кредитами будуть вищі, ніж у розвинених країнах Заходу.
— По-вашому, злиття банків — це поклик політики чи вимушений крок?
— Знову-таки все залежатиме від правил гри, встановлених урядом. Але я можу сказати вже тепер, що процес концентрації банківського капіталу невідворотний. Ми вже стали свідками процесу злиття банків і продажу українських банківських установ іноземним інвесторам, а далі ця тенденція лише посилиться. Безперечно, зросте конкуренція. Від чого виграє передусім клієнт, який матиме більше сучасних банківських продуктів за поміркованими цінами, більш привабливих кредитних і депозитних ресурсів. До речі, це означає, що держава матиме більші, а не менші, важелі впливу на окремі сегменти ринку, так необхідні для розвитку, скажімо, малих і середніх банків, малого і середнього бізнесу...
— До речі, про малий і середній бізнес. Його віддача на порядки менша, ніж на Заході. Як ви гадаєте, чому?
— АКБ “Хрещатик” набув неабиякого і позитивного, і негативного досвіду в роботі з малим і середнім бізнесом. У нас з 2001 року працює пільгова кредитна лінія для фінансово-кредитної підтримки суб’єктів підприємницької діяльності в місті Києві. Видано таких кредитів більш як на півмільярда гривень, нині в орбіту цієї кредитної лінії потрапляють й інші міста країни — це позитивний досвід. Але слід визнати, що чимало підприємств, які звертаються до нас, погано орієнтуються у своїй кредитоспроможності, а іноді просто не вміють скласти предметний бізнес-план. От і виходить, що ми фінансуємо лише 165 проектів, тоді як мали близько тисячі заявок. Це свого роду негативний досвід. Хоча, з другого боку, жодного неповерненого, навіть проблемного, кредиту немає. Проте на Заході малий і середній бізнес — основа економіки. У нас його становлення ще на початковому етапі. Отже, це еволюційний процес. Чимало залежить не лише від банкірів і підприємців, а й від органів виконавчої та законодавчої влади, які опікуються регуляторною і фіскальною політикою.
— Чи зростають у вашому банку обсяги так званих споживчих кредитів? І взагалі, що ви можете сказати про динаміку клієнтської бази?
— Раніше ми більше кредитували корпоративних клієнтів, тепер — громадян, споживання яких з року в рік зростає. До кожного клієнта, звісно, свій, індивідуальний, підхід. Однак для усіх відкрито спеціальні програми іпотечного, освітянського, автомобільного кредитування, платіжних карт тощо. Споживчі кредити — це п’ята частина кредитного портфеля банку. Вони дають левову частку щорічного приросту клієнтської бази. Щороку вона зростає приблизно вдвічі, однак мали б і більше клієнтів, якби на законодавчому рівні врегулювати деякі питання з іпотеки, застави, захисту прав кредиторів.