Жнива на полях країни в розпалі. Пшеницю, за оперативними даними Міністерства агрополітики, зібрано на 3,85 млн. га (58 відсотків від прогнозу). Середня врожайність культури становить 28,7 центнера з гектара.
Незважаючи на загальний розмах і шикарні прогнози стосовно врожаю зернових, котрий, відповідно до них, становитиме 42 мільйони тонн, керівники багатьох областей усе ще не можуть звести кінці з кінцями в плані забезпечення своїх регіонів зернозбиральними комбайнами. Найгірше, повідомляє “АПК—Інформ”, становище в Київській області, де до збирання готові трохи більше половини наявних кораблів полів. Навіть якщо великий хліб відбудеться, вже нині очевидно: високих прибутків хліборобам навряд чи варто очікувати. Рентабельність виробництва зерна поточного року становитиме не більш як 10 відсотків. Порівняно з роком минулим, коли собівартість зібраного була 377 гривень, а середня ціна реалізації — 453 грн./т, ці показники упадуть вдвічі. За прогнозами міністра агрополітики Баранівського, середню ціну реалізації можна очікувати приблизно 550 гривень за тонну зерна, тоді як нормативна собівартість місцями зашкалює за 500 гривень.
Незважаючи на прийняті Кабміном мінімальні ціни закупівлі сільгоспкультур, де уряд зокрема прописав викуповувати в аграріїв пшеницю третього класу по 690 гривень за тонну, на практиці встановленої планки мало хто суворо дотримуватиметься. Та й узагалі навряд чи аграріям варто сподіватися на масову державну закупівлю — грошей у бюджеті все одно немає. Держава, якщо і допомагатиме з реалізацією зерна за вищезгаданою прийнятною ціною, то, як і раніше, наближеним до влади обраним керівникам господарств. Решті доведеться керуватися правилом про порятунок потопаючого: продавати колоскові за безцінь, щоб знайти гроші для збирання пізніх культур.
А виходячи із заяви про можливість вивезення за кордон 10—12 мільйонів тонн зерна, ймовірне повторення сценарію 2002-го року. Тоді хлібні культури пішли за безцінь зернотрейдерам, а в Кабміні радісно рапортували про вихід України на шосте місце у світі за експортом зернових. Але вже в наступному сезоні державі, що так і не змогла створити необхідних запасів, довелося закуповувати пшеницю за морями втридорога...