Прокуратура Полтавської області опротестувала рішення сесії обласної ради від 15 квітня. Воно передбачало збільшення тарифів на послуги центрального опалення, постачання гарячої і холодної води та водовідведення. Передумовою такого рішення облради став катастрофічний стан підприємств, які опинилися на межі банкрутства. Чому так сталося?

Полтавщина вже давно не має єдиних тарифів на водо- та теплопостачання. Комунальні підприємства відповідного профілю, які свого часу опинилися «на балансі» місцевих органів влади, вже давно привели свої тарифи у «відповідність з реаліями». А от монополісти «Полтававодоканал» та «Полтаватеплоенерго», залишаючись у обласній комунальній власності, донині «використовують» тарифи 1999 року, «прив’язані» до тодішніх цін, зарплат тощо. А борги підприємств лише зростали: той же «Полтававодоканал» нині «надбав» їх уже понад 30 мільйонів.
Перед новою владою постала дилема: підвищити тарифи або готуватися до того, що завтра жителі Лубен чи Миргорода залишаться без води і тепла. І хоч новий голова облдержадміністрації Степан Бульба — соціаліст, та йому все- таки вистачило мужності сказати новим тарифам: «Так!»
— Навіть за того рівня сплати компослуг, — свідчить начальник головного управління житлово-комунального господарства облдержадміністрації Анатолій Бодник, — ті ж «Полтававодоканал» і «Полтаваобленерго» підійшли до межі, за якою їх чекає крах. Тому підвищення тарифів дало б підприємствам змогу принаймні вийти на нульовий рівень рентабельності, вижити і не залишити споживачів без води і тепла. Іншого не дано.
Генеральний директор «Полтававодоканалу» Валерій Ченчевий теж не приховує стурбованості ситуацією:
— Тарифи на водопостачання на Полтавщині — з найнижчих в Україні. І це при тому, що полтавську воду видобувають з глибоких свердловин, вона має високу якість, а отже, і високу собівартість. Водоканал пропонує населенню за подачу кубометра води сплачувати 1 гривню 02 копійки, а за відведення стоків — 56 копійок. Нині ми платимо 62 та 40 копійок відповідно. Зустрічаючись із людьми, я завжди наводжу такий приклад: проїхавши одну зупинку на тролейбусі, ви, не замислюючись, розлучаєтеся з 25 копійками, за ці ж гроші, фактично, можете цілодобово користуватися водою...
Відплив кадрів став справжньою проблемою, адже за 200 гривень на місяць дуже важко втримати кваліфікованого працівника.
Досі підприємству вдавалося сяк-так виживати лише за рахунок жорстких заходів, що вживають до боржників, свідчить головний економіст ОП «Полтававодоканал» Валентина Черничко. Однак і цей резерв уже практично вичерпано: 98 відсотків споживачів погасили заборгованість або уклали договори на їх реструктуризацію. Вже наступного місяця нам загрожує дефолт, — непокоїться В. Черничко. Платити податки, зарплату, розраховуватися за енергоресурси не буде чим. Наслідки банкрутства стануть катастрофічними. І головне — підуть люди, кращі фахівці, які досі живуть лише надіями.

Полтава.