Сьогодні, менш як за дев’ять місяців до парламентських виборів, в українському суспільстві триває жвава дискусія про те, які ж політичні сили будуть представлені у Верховній Раді п’ятого скликання. Переконаний, що серед фундаторів нового складу парламенту обов’язково будуть представники Народної Партії — політичної сили, що має власну позицію та не боїться її відстоювати.
Події помаранчевої революції черговий раз підтвердили те, що люди цікавляться і підтримують центристські ідеї. А взагалі українська громада обережно ставиться до радикалів і «правих», і «лівих», тоді як виважені центристські погляди привертають до себе увагу. Вочевидь, що у сьогоднішньому розмаїтті політичних сил часом складно відшукати оригінальні ідеї, тим паче що основні політичні ідеології існують не один десяток років. Іноді видається, що партійне будівництво стало національною забавкою українців, хоча під час уважнішого аналізі створюється зовсім інше враження. Наявність великої кількості політичних партій, часом антисистемних, свідчить, що наша держава переживає процес свого становлення, дорослішання, перебуває в пошуку шляхів подальшого розвитку. Ми вже намагаємося позбавитися старих ідеологій, але ще не готові цілковито визначитись, які з них мають право на життя. Громадянське суспільство в Україні — вже не примара, але ще не дійовий механізм суспільної взаємодії. Розвиток будь-якої державної формації потребує поступальності та наполегливості, наявності наріжних каменів для створення міцних підвалин суспільства, тим більше громадянського. Хочу зазначити, що Народна Партія — один з таких каменів. Це політична сила, що спирається не лише на зрозумілу мільйонам ідеологію, це — партія конкретних справ та власної позиції.
Масштабні суспільні перетворення, які відбулися в Україні в останнє півріччя, засвідчили: державна машина тяжіє до втрати системного управління та переходу на ручне управління, зумовлене політичною ситуацією, що складається у той чи той період. На жаль, наша держава не має досвіду існування бюрократії у цивілізованому значенні цього слова, тому політичні перетворення супроводжуються цілком очевидною спокусою владних структур вирішувати державні проблеми у режимі ручного управління. Маховик державної машини набрав небезпечної амплітуди, він зачіпає дедалі більше людських доль, нівечить їх та відкидає на узбіччя. Недостатньо продумана кадрова політика, прагнення до політичного районування та передачі на відкуп окремим політичним силам цілих регіонів неминуче призводить до негативних наслідків у масштабі всієї держави. Багато підготовлених людей з державницькою позицією, які мають бажання працювати, нині опиняються осторонь суспільних процесів, що відбуваються у державі. Всупереч закликам та гаслам, що лунали на Майдані, ми спостерігаємо відсутність суспільної консолідації, швидше навпаки — українське суспільство поділяється на “своїх” та “чужих”.
Хочу підкреслити: такий підхід шкодить розвиткові української держави, штучно звужує кадровий потенціал влади та заганяє частину раціонально й патріотично мислячих людей в опозицію. Полювання на відьом ніколи не було інструментом суспільної консолідації. На мій погляд, настав час вийти з окопів президентської кампанії, залишити осторонь політичну зброю і розпочати ефективний та відкритий діалог із метою суспільної консолідації. Народна партія, як політична структура з достатнім досвідом та сталою ідеологією, могла б стати посередником у процесі примирення вчорашніх супротивників. Не варто применшувати і значення Верховної Ради як майданчика для діалогу різних політичних сил. Парламент, зусиллями його Голови, перетворився на чинник стабільності та авторитетний державний орган. Думаю, що всі спроби обмеження значення законодавчого органу приречені на провал.
Немає сумнівів, що саме Верховна Рада нині повинна стати авангардом у справі обговорення перспектив розвитку держави та втілення в життя курсу реформ, запропонованого Президентом України Віктором Ющенком. Законодавці мають визначити напрями найкоротшого та найефективнішого шляху реформування економіки та суспільного життя. У частини українського політикуму сьогодні є певне захоплення практикою реформування, часом реформи проголошуються заради реформ. Інколи створюється враження, ніби під гучними гаслами намагаються приховати певну розгубленість, тупцювання на місці через невизначеність стратегічних шляхів розвитку.
Хотів би застерегти нову владу від запаморочення успіхами перших днів. Тріумфальна хода помаранчевої революції, високий рейтинг довіри представникам нової влади могли породити хибні уявлення про слабкість опозиційних сил. А реально вже зараз можна говорити про небезпеку реанімації політичних сил, що прагнуть реваншу будь-якою ціною. Для забезпечення подальшого розвитку українського суспільства доцільно було б зменшити наявне нині внутрішнє напруження, застерегти від радикальних гасел і реваншистів, і ті політичні сили, які прийшли до влади і недооцінюють вплив помилок минулого. У нинішній ситуації значення виваженої, співзвучної переконанням багатьох людей ідеології важко переоцінити. Консолідуючі політичні цінності будуть лише набувати суспільної ваги, тоді як радикальні рухи втрачатимуть підтримку у широких масах.
Народна партія вирізняється серед інших політичних сил послідовністю власної позиції, реальністю дій, здатністю віднаходити компроміси. Майдан розгойдав нас, важко зупинитися, проте треба шукати золоту середину. Цього прагне український народ, який ніколи не відзначався войовничістю. Саме таку позицію має і Народна партія.
Можливо, часом ми не відстоюємо свої ідеї галасливо, із застосуванням підручних засобів та шумових ефектів, проте вміємо наполягти на тому, щоб до нашої точки зору дослухалися. В разі незгоди з тими чи тими діями влади, Народна партія віддає перевагу конструктивному опонуванню, а не критиці заради критики. Це дає можливість не підлаштовуватися під зміни на владному олімпі, а відкрито підтримувати слушні та вчасні державницькі ініціативи. Ми не маємо на меті штучно сподобатися людям, спотворити свої погляди та переконання, зробити їх привабливішими. Ми такі, які є.
А отже, наша позиція відображає ментальність українського народу. Це дає підстави партійним активістам бути активніше представленими у структурах виконавчої влади. На жаль, сьогодні потенціал партії не задіяний у тому обсязі, на який народники можуть по праву претендувати за рівнем своєї кваліфікації.
У цьому контексті не можу обійти увагою останні події політичного життя, зокрема, заяву трьох лідерів української держави про готовність сформувати спільний блок для участі у парламентських виборах. Це не лише визнання активної громадської позиції представників Народної партії, а й свідчення виваженого підходу, прагнення сформувати широку демократичну коаліцію. На мій погляд, розширення базису влади сьогодні є вкрай необхідним для подальшої консолідації українського суспільства, для здійснення перетворень у політиці та економіці, розбудови громадянського суспільства. Головною є не форма об’єднання, а його змістовне наповнення, яке здатне здійснювати реальні перетворення, а не підміняти їх красивими словами.
Борис АНДРЕСЮК, народний депутат України, доктор політичних наук.
