Протягом кількох останніх тижнів засоби масової інформації тиражували заяви керівництва «Газпрому» про те, що Україна начебто краде російський газ. До цих звинувачень долучився навіть президент Російської Федерації Володимир Путін. «Нещодавно з України повернулись представники «Газпрому», — сказав він, — за документами газ є, а реально — немає». І хоча напередодні російські фахівці внаслідок детальних звірок змушені були визнати, що російський газ нікуди не зникав, після висловлювань Путіна вони знову почали говорити про крадіжку. Глава «Газпрому» Міллер взагалі заявив, що «7,8 мільярда кубометрів украденого газу буде в односторонньому порядку зараховано як плату Україні за транзитні послуги». Чи є підстави для таких заяв? Аналіз виконання «Нафтогазом України» українсько-російських «газових» домовленостей свідчить, що ці та подібні звинувачення на адресу компанії безпідставні.
Національна компанія «Нафтогаз України» з великою відповідальністю ставиться до виконання контрактних зобов’язань перед російським «Газпромом» стосовно транзиту газу та зберігання його в українських підземних сховищах газу (ПСГ). Протягом останніх 15 років річний транзит російського газу через територію України був на рівні 120—140 мільярдів кубометрів, в тому числі до країн Західної Європи — до 120 мільярдів кубометрів, що дало можливість «Газпрому» на належному рівні виконувати свої зобов’язання перед західними партнерами. Газотранспортна система України створювалась як важлива складова ланка єдиної газотранспортної системи колишнього СРСР, проектувалася і будувалася згідно з перспективними планами подачі природного газу від родовищ Західного Сибіру та Середньої Азії до промислових регіонів країни, а також країн Ради економічної взаємодопомоги і Західної Європи, віддалених від джерел газовидобутку на 4—4,5 тисячі кілометрів. Таким чином, було створено сучасні газотранспортні коридори для транспортування газу в Європу та Україну. Саме для надійності функціонування газотранспортної системи як її невід’ємний технологічний елемент і було створено мережу підземного зберігання газу. Західноукраїнський (Передкарпатський) комплекс підземного зберігання газу, що знаходиться у районі розташованих поблизу західного кордону ділянок великих транзитних систем «Союз», «Прогрес», Уренгой—Помари—Ужгород, «Братерство» і забезпечує 80 відсотків потужності всієї мережі підземного зберігання газу України. Насамперед він призначений забезпечувати надійність транзиту радянського (нині російського) газу до країн Центральної та Західної Європи. Багаторічна експлуатація комплексу показала, що вибрана комісією Мінгазпрому низка відпрацьованих газових родовищ з географічного та технологічного боку якнайкраще відповідає поставленим вимогам.
У 1994 році для забезпечення надійності транзиту російського газу через територію України було розпочато створення в українських ПСГ запасів російського газу. Зазначу, що співпраця у сфері підземного зберігання газу була взаємовигідною для обох сторін: закачування російського газу в українські ПСГ здійснювалося в літній період за рахунок надлишків, які вивільнялися після задоволення в цей час потреб в контрактних поставках російського газу в Європу. До того ж сама Росія мала обмежені можливості для його закачування у власні ПСГ. Відбір газу здійснювався як для задоволення попиту європейських країн, так і для забезпечення українських споживачів. При цьому запаси газу російських ПСГ спрямовувалися на забезпечення внутрішніх потреб Росії. В окремі роки запаси російського газу в українських ПСГ сягали 15—18 мільярдів кубометрів, тобто більш як половини їх активної місткості. Зокрема, у 1996—2000 роках середньорічне закачування російського газу становило 10,5—13,5 мільярда кубометрів, а його середньорічне відбирання — 10,2—14,1 мільярда кубометрів. Залишки російського газу після його відбирання за ці роки становили 3,6—5 мільярдів кубометрів. Це відображалось у відповідних щорічних звірках і контрактах на його зберігання, які підписувалися керівництвом ВАТ «Газпром» та НАК «Нафтогаз України». Після відбору газу в сезоні 1999—2000 років його запаси в ПСГ компанії становили 3,962 мільярда кубометрів, а після сезону 2000—2002 років — 3,342 мільярда кубометрів. Після сезону відбору 2004—2005 років залишок російського газу станом на 15.04. 2005 року становив 7,792 мільярда кубометрів.
Сумарна активна місткість підземних сховищ в Україні становить 33 мільярди кубометрів і за умови повного їх заповнення система підземного зберігання газу компанії здатна забезпечити добову продуктивність на рівні понад 250 мільйонів кубометрів. Проте через недостатню наповненість ПСГ, їх добова продуктивність на початок відбору становила лише близько 200 мільйонів кубометрів, і вона, відповідно, знижується залежно від залишку газу в ПСГ. Отже, за неритмічного надходження російського газу в газотранспортну систему України саме за рахунок експлуатації підземних газосховищ успішно виконувалися транзитні передачі російського газу європейським партнерам. Завдяки злагодженій роботі газотранспортників та працівників підземного зберігання газу, які з великою відповідальністю ставляться до забезпечення надійності транзиту російського газу територією України, у складних природно-кліматичних умовах забезпечено безперебійну подачу російського газу західним партнерам та споживачам України.
У 2004 році саме завдячуючи надійній роботі газотранспортної системи України та її складової — мережі підземного зберігання газу — в умовах тривалого осінньо-зимового періоду і на території України, і в країнах Західної Європи вдалося досягти рекордної величини транзиту російського газу до країн Європи в обсязі 120 мільярдів кубометрів та не допустити перебоїв в газопостачанні споживачів України. Проте підвищення надійності газотранспортної системи, збільшення можливого пікового добового відбору газу в екстремальних ситуаціях, особливо в найхолодніші зимові місяці, до рівня 210—220 мільйонів кубометрів можливе тільки за рахунок заповнення ПСГ до проектних величин. Компанія планувала власними силами вирішити це питання, але через недостатність обігових коштів воно поки що залишається нереалізованим.
У зв’язку з цим «Нафтогаз» не раз звертався до «Газпрому» з пропозицією збільшити закачування газу в українські ПСГ, але через проблеми, пов’язані з транспортуванням газу через газопроводи Івацевичі—Долина та Торжок—Долина, вона не одержала підтримки російської сторони. Як наслідок, сьогодні для забезпечення гарантованого транзиту російського газу компанія змушена використовувати і збиткові для себе включення в роботу електропривідних лінійних компресорних станцій.
Тепер кілька слів про реальну наявність російського газу в ПСГ. Твердження про безпідставність заяв про зникнення газу базуються на даних регулярного моніторингу роботи підземних газосховищ, котрі підтверджують їх герметичність та практичну відсутність втрат газу. До речі, як працює українська система підземного зберігання газу, добре відомо і в Росії (оскільки основні проектні документи затверджувалися в колишньому Мінгазпромі, представники ВАТ «Газпром» навіть нещодавно з виїздом до західноукраїнських ПСГ переконувалися в надійності їх підготовки до роботи в зимових умовах), обсяги транзиту російського газу на вході та виході української газотранспортної системи безперервно фіксуються сучасними вимірювальними засобами з відповідним двостороннім господарським і митним контролем, провадиться двостороння щомісячна звірка обсягів закачування, відбору та наявності газу в ПСГ.
Підтвердженням цього є висновки спільної робочої групи ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України», яка в акті звірки від 14.06. 2005 року підтвердила наявність в ПСГ компанії 7,792 мільярда кубометрів російського газу, з яких 1,972 мільярда — залишки закачаного до 2000 року та 5,820 мільярда кубометрів — обсяги газу, закачаного до ПСГ у 2002—2003 роках.
Таким чином, це чітко вказує, що домисли стосовно зникнення з українських ПСГ російського газу, розтиражовані деякими російськими та українськими засобами масової інформації, є безпідставними і такими, що на догоду певним політичним силам прагнуть похитнути непорушні принципи угоди від 22 грудня 2000 року між урядом Російської Федерації та Кабінетом Міністрів України про гарантії транзиту російського природного газу через територію України.
Стосовно умов повернення газу із ПСГ: то кому, як не спеціалістам ВАТ «Газпром», має бути зрозуміло, що влітку газ закачують (сезон закачування газу триває з 16 квітня до 15 жовтня) в ПСГ, а взимку (з 16 жовтня до 15 квітня) відбирають. Натомість ВАТ «Газпром» пропонує весь газ, який перебуває у підземних сховищах, зарахувати як плату за транзитні послуги. В такому разі є незрозумілими умови договору між НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром».
НАК «Нафтогаз України» ще у травні цього року підписала і передала запропонований ВАТ «Газпром» (лист від 25.03.05 №06 /1400 /1-854) проект Доповнення до контракту від 1 липня 2002 року №1Д-ПСГ на відбір газу із ПСГ України в сезоні 2005—2006 років. Компанія гарантує здійснення відбору 3,5 мільярда кубометрів природного газу в ІV кварталі 2005 і в І кварталі 2006 років. Під час спільних переговорів, які відбулися 28—29 червня 2005 року в Москві, «Нафтогаз України» погодився із доцільністю підписання такого доповнення та запропонував «Газпрому» повернутися до розгляду і підписання цього документа.
Для забезпечення надійності експортних поставок газпромівського газу до європейських країн в осінньо-зимові періоди, забезпечення компенсації відхилень добових обсягів від середньодобового, а також вирівнювання і погашення піків відбору газу європейськими країнами, компанія вважає за необхідне поки що залишити на зберіганні в ПСГ та відібрати вже у ІV кварталі 2006 року і в І кварталі 2007 року 2,79 мільярда кубометрів газу.
Адже згідно з контрактом від 1 липня 2002 року № 1Д-ПХГ газ, закачаний до ПСГ, використовується для забезпечення надійності експортних поставок газу ВАТ «Газпром» в європейські країни в осінньо-зимовий період до 2013 року, забезпечення компенсації відхилень добових обсягів від середньодобового більш як 5 відсотків, а по ГВС «Ужгород» — більш як 3 відсотки, та для збільшення погоджених обсягів газу для експортних поставок з врахуванням технічної можливості газотранспортної системи.
До цього додам, що, за оперативними даними, станом на 1 липня нинішнього року в ПСГ компанії було 16,393 мільярда кубометрів активного газу. А це ще раз доводить — «Нафтогаз України» повністю та на належному рівні виконує свої зобов’язання перед партнерами.
Іван ДІЯК, генеральний секретар Національної газової спілки України, головний радник голови правління НАК «Нафтогаз України».