Для будь-якої влади найскладнішим для вирішення є великий пакет соціальних проблем. Деклараціями і обіцянками довго реальну роботу не підмінюватимеш. Це добре розуміє колишній міністр праці та соціального захисту населення Михайло Папієв, котрий стверджує, що невиконання соціальних гарантій тодішньою владою стало ключовою причиною Помаранчевої революції. Як соціальний фахівець, він знайшов себе в новій ролі. Нині М. ПАПІЄВ — співголова  “Всеукраїнської соціальної ради”.

— Михайле Миколайовичу, що таке “Всеукраїнська соціальна рада”?
— Всеукраїнська громадська організація “Всеукраїнська соціальна рада” — це об’єднання громадських діячів, науковців, правозахисників, журналістів, діячів культури та мистецтва з усіх регіонів України. Вони зібралися разом задля формування вагомого важеля громадського впливу на розробку та реалізацію соціальної політики в державі. Засновуючи нову громадську організацію, ми відштовхувалися від конституційного визначення того, що Україна — соціальна держава. Це положення першої статті нашого Основного Закону: Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Поняття “соціальна держава” найменш розроблене в цьому переліку ознак, йому бракує наповнення, як прийнято казати, законотворчим змістом.
“Всеукраїнська соціальна рада” розробляє зараз концепцію розвитку України як соціальної держави. Через якийсь час плануємо провести науково-практичну конференцію, на яку запросимо всіх, хто має своє бачення цієї проблематики. Не хотілося б звужувати визначення громадської організації з такою назвою, як наша, до структури, що переймається виключно питаннями соціального захисту населення. Вони, безперечно, важливі і турбують мільйони наших співвітчизників частіше, ніж будь-які інші.
— Що заважало колишньому Кабмінові втілити цей проект?
— Високі соціальні стандарти — мрія й орієнтир будь-якого цивілізованого суспільства. Не можна сказати, що ми лише тупцюємо на цьому шляху. Я, наприклад, пишаюсь тим, що за два роки моєї роботи міністром праці та соціальної політики розмір мінімальної пенсії зріс більш ніж у 5 разів. Динаміка зростання соціальних виплат цього року випередила всі попередні періоди. Це створює значне напруження для бюджету, що стає головним викликом для нинішнього уряду.
В умовах динамічних змін, коли не завжди вистачає часу прорахувати їхні соціально-економічні наслідки, зростає значення громадського контролю за діями влади.
— Хто має виконувати подібну місію?
— “Всеукраїнська соціальна рада” висловила свою претензію стати головним громадським контролером влади. Ця наша амбіція цілком вписується у президентські ініціативи щодо владної прозорості, вона не дасть їм залишитися красивими деклараціями. Це важливо для становлення в Україні громадянського суспільства.
— Ви вважаєте склад вашої структури авторитетним?
— “Всеукраїнською соціальною радою” керують 5 співголів — відомі, авторитетні в Україні люди: правозахисник Семен Глузман, філософ Мирослав Попович, письменник і дипломат Юрій Щербак, тележурналістка Ольга Герасим’юк та я. Усі п’ятеро — люди найрізноманітніших політичних, культурних та етичних уподобань. Кожен приніс в організацію свій життєвий досвід, свої політичні чи аполітичні погляди, свою етику. Це збагатило організацію, зробило її максимально наближеною до плюралізму, що панує нині в нашому суспільстві.
У резолюції з’їзду, який відбувся на початку червня, ми взяли на себе зобов’язання утримуватися від участі в тих чи інших корпоративних проектах, від обслуговування провладних або опозиційних схем. Цю позицію утримати сьогодні найважче. Особливо для таких організацій, як наша, що має в своєму розпорядженні розгалужену регіональну структуру: 23 обласні та 345 районних осередків та потужний експертний інструмент — Експертну раду.
— Як реально складаються стосунки із владою?
— Напередодні вирішального етапу президентських виборів “Всеукраїнська соціальна рада” розробила соціальний наказ кандидатам на посаду Президента України. Він був надрукований у пресі, доведений до відома нинішнього глави держави. Ми уважно стежимо за тим, як виконується виборча програма Віктора Ющенка “10 кроків назустріч людям”. Своїми заявами ми час від часу нагадуємо урядові, що, коли і як він повинен робити, щоби програма Президента виконувалася своєчасно і в повному обсязі.
Серед проектів майданових указів Президента Ющенка був документ під назвою “Про створення системи народного контролю за діяльністю органів державної влади”, що входив до антикорупційного пакету. Йшлося про запровадження Комітету народного контролю з відділеннями в областях і районах, які б стежили, як забезпечуються права громадян у стосунках з органами влади, як влада реагує на листи та звернення громадян. Сьогодні в регіонах створюються громадські приймальні Президента як структурні підрозділи його канцелярії на місцях. Однак це не зовсім вдала форма реалізації принципів громадського контролю за діями влади, адже державні службовці — працівники таких приймалень — у кращому разі займатимуться статистикою звернень громадян, у гіршому — приховуватимуть істинний стан справ на місцях.
Ми вважаємо, що громадські організації будуть ефективнішими контролерами влади, ніж найкращі представники влади. Потрібно лише розробити й запровадити ефективні механізми, щоб голос громадськості не став голосом волаючого в пустелі. Погляньмо, як важко громадським організаціям столиці боротися проти чиновницького свавілля, яке нищить історичне обличчя Києва, замахується на життєвий простір киян, потурає забудовницькому егоїзму інвесторів. Однак не можна не констатувати, що сьогодні це протистояння значно частіше закінчується на користь громадян, ніж, скажімо, ще рік тому.
Майдан розбурхав притлумлене почуття людської і громадянської гідності, ще раз дав шанс закласти в Україні підвалини громадянського суспільства. Мудра влада повинна скористатися цим благом. А ми робитимемо все, щоб так і сталося.
— Що конкретно пропонує організація?
— Протягом останнього місяця організація виступила з низкою соціальних ініціатив, які стосуються проблем працевлаштування, прожиткового мінімуму, єдиного соціального внеску, утворення урядових комітетів, громадського контролю за діяльністю влади.
У “Всеукраїнській соціальній раді” працюють висококваліфіковані фахівці та експерти з соціальних питань. У 2002 році, коли я став міністром праці та соціальної політики, одним з перших моїх кроків було створення експертної ради міністерства. Туди ввійшли люди, які не працювали в системі міністерства, але всі вони мали своє нетривіальне бачення розв’язання тих чи інших соціальних проблем. Вони отримали статус громадських радників міністра, могли подати будь-яку вмотивовану пропозицію, яка потім реалізовувалася наказами по міністерству. Наш досвід намагалися директивно застосувати в інших міністерствах. Знаю, що сьогоднішній уряд також намагається створити громадські колегії в центральних органах виконавчої влади. Для того, щоб ця схема запрацювала, до неї слід ставитися не формально, заради галочки, а творчо, знаходити час уважно вислуховувати і обговорювати часом божевільні ідеї і знаходити в них раціональне зерно. Майже всі експерти з міністерських часів та дехто з моїх колег по Мінпраці займаються сьогодні просуванням соціальних ініціатив вже в форматі “Всеукраїнської соціальної ради”.
— У що це втілилося?
— Ми зробили досить енергійну заяву про те, що в країні, де майже кожен десятий громадянин працездатного віку — безробітний, а кілька мільйонів наших співвітчизників змушені заробляти на прожиття за кордоном, обіцянка Віктора Ющенка створювати протягом свого президентства щороку по мільйону нових робочих місць закономірно отримала суттєву підтримку на виборах. Але за повідомленнями з місць наших регіональних осередків кампанію зі створення нових робочих місць намагалися заорганізувати, зробивши основний акцент на детінізації нелегальної зайнятості та реєстрації дрібних підприємців. Як організація, що взяла на себе відповідальність здійснювати громадський контроль за діями влади, ми закликали уряд якнайшвидше оприлюднити комплексну програму зайнятості населення, виклали її основні параметри.
Невдовзі по тому Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко повідомила, що уряд схвалив програму зайнятості населення на 2005 рік. А потім уже Президент провів велику нараду за участю Фонду державного соціального страхування на випадок безробіття стосовно подолання безробіття. Дивно лише, що соціальні партнери держави — об’єднання роботодавців та профспілок — якоюсь делікатною мовчанкою обходять цю тему. Ми, до речі, визначили для себе моніторинг за створенням нових робочих місць пріоритетом номер один і будемо нагадувати владі про це щомісяця.
В основі наших пропозицій щодо проблеми працевлаштування, єдиного соціального внеску, створення урядових комітетів та інших проблем, про які ми говорили та будемо ще говорити, лежать спостереження не тільки з київських пагорбів. Завдяки оперативному збору, через наші представництва, інформації в регіонах ми тримаємо руку на пульсі життя і впевнені, що під кожною нашою заявою, під кожною пропозицією, з якими виходить “Всеукраїнська соціальна рада” готові поставити свої підписи багато наших співгромадян зі сходу, заходу, півдня та півночі України.