Чому римські імператори носили червоні тоги, а плебеям забороняли носити одяг такого кольору? Чому ореол Христа-спасителя та Будди жовтого кольору? Чому кардинал Рішельє носив фіолетову мантію, а лицарі релігійних орденів одягалися в чорне? Чому жерці східних обрядів одягаються в біле? Ці запитання завжди цікавили людство, найкмітливіші представники якого здавна помітили, що кольори певним чином впливають на людину, її поведінку, створюють відповідний настрій.
І лише у XX столітті психологи довели, що фізіологічний та психічний стан людей, їхні настрої чималою мірою залежать від кольорів, які нас оточують у повсякденному житті.
Зважаючи на твердження фахівців, що кольори національних прапорів є, по суті, своєрідними кольоровими повідомленнями держави, ми маємо всі підстави говорити про державні прапори країн світу як своєрідне, опосередковане віддзеркалення психологічних особливостей національного характеру.

Колір

Червоний колір збуджує, підвищує артеріальний тиск, прискорює частоту пульсу і дихання, спонукає до певних дій, активності, агресії. Червоний колір — імпульс до реальних дій, боротьби, бажання успіху і впливу, намагання змінити і підкорити інших своїй волі, потенція, починаючи від сексуальних інстинктів аж до революційних перетворень.
Жовтий колір також стимулює, активізує психіку, піднімає рівень уваги і тривожності. Цей колір є більш тонким, легким і невагомим, якщо порівнювати з червоним, сприяє розрядці, встановленню контактів. Основною рисою жовтого кольору є віддзеркалене світло, що створює враження невагомої веселості і яскравості.
Помаранчевий (оранжевий) колір є комбінацією червоного і жовтого кольорів і символізує стихійно-радісне відчуття і переживання. Завдяки червоному основне значення жовтого кольору, яке полягає у розкритті і встановленні контактів, піднімається в бік активної інтенсивності. Цей колір не може бути характеризований раціональною стриманістю та витонченістю, а швидше передає атмосферу народного гуляння.
Зелений колір символізує спокій, стабільність у самосвідомості і в усіх формах самоствердження та бажання володарювати та керувати. Ті, хто обирає зелений колір, наполегливі в реалізації своїх поглядів і мають схильність до реформаторства, навіть якщо для цього потрібно здолати спротив інших.
Синій колір сприяє вегетативному заспокоєнню, знижує кров’яний тиск, частоту дихання і сторожові функції організму. Він асоціюється з гармонією, спокоєм і безконфліктними відносинами. Синій колір символічно відповідає спокійним водам, флегматичному темпераменту, жіночності, всім видам емоційності (сприйняття), є втіленням ідеалу (звідси й синій відтінок романтизму), вірності й довіри.
Коричневий колір сприяє задоволенню, безпроблемному і безконфліктному комфорту, спонукає до відпочинку і чуттєвого сприйняття дійсності. Коричневий колір є експансивно діючим імпульсом, якому не вистачає життєвої енергії червоного кольору, а живість сприймається пасивно.
Фіолетовий колір — комбінація червоного (імпульсивний підкорювач) і синього (ніжна самовіддача) кольорів. Чарування і магія фіолетового кольору свідчить про бажання подобатись і справляти добре враження. Ті, хто віддає перевагу фіолетовому кольору, прагнуть магічних взаємовідносин: бути зачарованим іншим і самому мати певний магічний вплив та шарм.
Чорний колір символізує складні, трагічні ситуації, траур. Чорний — висловлює ідею “ніщо” і означає відмову, своєрідний протест проти долі. Це — абсолютний кордон, за яким закінчується життя.
Білий колір символізує чистоту (tabula rasa) і мир, кордон початку і злагоди. Цей колір означає звільнення від усякого спротиву, абсолютну свободу від усіх перешкод, свободу для усіх можливостей. Він — символ фізичної смерті, якщо вважати його початком нового перевтілення або поринання в нірвану.

Кольорова гама національних прапорів


Ми дослідили національні прапори 190 держав планети — 43 європейських, 46 азійських, 52 африканських, 23 північноамериканських, 12 південноамериканських країн та 14 прапорів країн з Австралійського регіону. Цікавила наявність на них інших кольорових комбінацій, символів і розподільних смуг.
І з’ясувалося, що найпоширенішими кольорами, які трапляються на державних прапорах країн світу, є білий (75,8%), червоний (72,1%) і синій (52,0%). За ними йдуть чорний (25,8%), жовтий (23,7%) і зелений (20,5%) кольори.
Але однокольорових прапорів майже немає (лише 1,1%). Найбільше зафіксовано трикольорових (44,7%), двокольорових (24,7%) і чотирибарвних (17,9%) прапорів. Не так уже й багато прапорів, на яких є п’ять кольорових комбінацій (4,7%). Отже, найпоширенішими у світі є прапори, де є три і два кольори.
Континентальний зріз показав певні відмінності між прапорами країн, які розташовані на різних континентах світу.
Зокрема, на національних прапорах у Європі переважають червоний (76,7%), білий (67,4%) і синій (52,7%) кольори. За ними йдуть жовтий (30,3%), зелений (16,3%) чорний (7,0%) і коричневий (2,3%).
Найбільше в Європі трикольорових (54,0%) і двокольорових (42,0%) прапорів, зовсім немає чотири- і п’ятикольорових національних прапорів.
В Азії лідери змінюються місцями: білий (78,3%) і червоний (72,0%). Далі місця посідають зелений (43,5%), синій (32,7%), жовтий (26,3%), чорний (19,6%) і коричневий (8,7%) кольори.
Африканські реалії демонструють розширення лідерів до чотирьох: зелений (79,0%), червоний (75,0%), жовтий (61,7%) і білий (60,0%). Відстають від них синій (42,5%), чорний (29,0%) і коричневий (2,0%) кольори.
Показово, що в Північній та Південній Америці, а також Австралії на національних прапорах нема коричневого кольору.
У Північній Америці трійка лідерів має такий вигляд: білий колір (78,3%), синій (69,5%), червоний (60,8%). Далі йдуть жовтий і чорний кольори (по 39,0%) і зелений (26,0%). Що стосується кількості кольорів на національних прапорах на цьому континенті, то тут переважають трикольорові комбінації (65,2%), але є й двокольорові (13,0%) та п’ятикольорові (4,3%) версії.
У Південній Америці на перші позиції виходять: червоний і жовтий (по 75,0%), білий і синій (по 66,6%). За ними ідуть зелений (33,3%) і чорний (8,3%) кольори.
Від усіх вирізняються прапори Австралійського континенту, призери якого розташувалися так: синій (92,8%), білий (85,7%), червоний (64,3%) і жовтий (57,1%). Набагато відстали від них зелений і чорний кольори (по 14,3%).
На 74,7% державних прапорів планети є різноманітні символи.
Найбільше таких символів на прапорах країн австралійського регіону (100%), Південної (91,7%) та Північної (91,3%) Америки. За ними йдуть Африка (67,3%) і Азія (82,3%). А закінчує цей парад символів на національних прапорах європейський континент, де зафіксовано найменше таких символів (54,0%).
Найчастіше на національних прапорах можна побачити зірку (29,4%), трикутник (16,3%) і герб (14,7%). Дуже поширеними є хрест (8,4%), місяць (6,3%), коло (5,3%) і сонце (5,35). Трапляються на національних прапорах також орнаменти (4,2%), зображення тварин (3,7%) і ромби (2,1%).
Показово, що такі символи, як зірка, герб, трикутник і сонце, є на державних прапорах країн усіх континентів. А от хрест — лише в Європі, Північній Америці та Австралії. Місяць і ромб — тільки в Азії і Африці. Коло — на прапорах країн усіх континентів, крім Європи, а орнамент — лише на прапорах азійських держав.

Кольори національних прапорів і форми державного правління


Оскільки двома основними формами правління є республіка і монархія, ми окремо дослідили національні прапори парламентських і президентських республік, конституційних, парламентських і абсолютистських монархій.
На національних прапорах держав з республіканською формою правління ми зафіксували кольорові переваги: червоний (79,6%), білий (69,0%), жовтий (50,0%), зелений (48,6%), синій (45,8%), чорний (21,1%) і коричневий (3,5%) кольори.
На прапорах монархічних держав переважають червоний (80,6%) і білий (74,2%) кольори. За ними йдуть синій (41,9%), жовтий (25,8%), зелений (22,6%), чорний (19,4%) і коричневий (6,5%) кольори.
Отже, статистично значущі розбіжності у прапорах республік і монархій виявилися в жовто-зеленому спектрі. Тож у народів, які живуть у державах з республіканською формою правління, більш активна і дієва психіка (+24,2%) і водночас більш спокійний, наполегливий, схильний до реформаторства характер (+24,0%), ніж у народів, які живуть у країнах з монархічним устроєм.
А останні, відповідно, дещо більшою мірою орієнтовані на свободу і мир (+5,2%) та комфорт (+3,0%), ніж народи, які живуть у республіканських державах.
Звідси висновки: монархічний устрій меншою мірою сприяє стабільності і спокою в суспільстві, наполегливості у відстоюванні своїх принципів, психічній активності нації, ніж республіканська форма організації держави.
Показово, що в рамках республіканської форми правління виявилися істотні розбіжності в кольорових перевагах на національних прапорах залежно від того, яка республіка — парламентська чи президентська.
Рівень збудження, активності, певної агресії (+8,1%) і водночас прагнення свободи і миру (+10,7%) у парламентських республіках виявився більшим, ніж у президентських республіках. Зате в цих державах зафіксовано більший рівень психічної активності (+20,8%) та прагнення спокою, стабільності і реформаторських імпульсів (+19,0%).
Цікаво, що суспільна психологія в парламентських республіках виявилася ближчою до суспільної психології монархій, ніж до суспільної психології президентських республік.
Зокрема, рівень збудження, активності, певної агресії, що символізують червоно-помаранчеві кольори, в парламентських республіках (85,7%) та монархіях (80,6%) протиставляється президентським республікам (77,6%). Аналогічну тенденцію було виявлено і стосовно прагнення миру, яке символізує білий колір. У парламентських республіках (77,1%) та монархіях (75,0%) вона вагоміша, ніж у президентських республіках (66,4%).
Але це, зрештою, і не дивно. Річ у тому, що сучасні монархії еволюціонували від абсолютних до переважно конституційних і парламентських, де королівська влада істотно обмежена. І це наближає ці форми державного устрою за сутнісними характеристиками до парламентських республік. А посада монарха в конституційній чи парламентській монархії, як і посада президента в парламентській чи парламентсько-президентській республіці, зводиться до представницьких та символічних функцій.
З другого боку, повноваження лідерів держав у сучасних президентських республіках часто-густо більші, ніж у монархів минулого. Особливо це виявляється у суспільствах з переважанням східного типу політичної культури (з харизматичним політичним лідерством) і недостатньо розвинутими структурами громадянського суспільства. Такі президентські республіки по суті з політико-психологічної точки зору та владних повноважень президента більше нагадують монархії XІX—XX століть. Це, на наш погляд, і є причинами таких розбіжностей в параметрах суспільної свідомості відповідно до форм державного правління.

Валерій БЕБИК, доктор політичних, кандидат психологічних наук, проректор з навчально-методичної роботи Університету “Україна”;
Каріна ЛЄВАШОВА, студентка.