Президентські вибори минулого року — переломний рубіж у формуванні громадянського суспільства в Україні. Хоч би що хто казав, а прихильники основних претендентів на головну посаду в країні захищали право на свій вибір, на краще життя, боронилися від адміністративного ресурсу.

Народ дав чіткий сигнал політикам: у минуле немає вороття. І я переконаний: він уже не захоче мовчати, не погодиться бути інструментом у руках політиканів. Власне, саме ці роздуми спонукали мене і однодумців до пошуку своєї ніші, своєї ідеології на політичній арені. І не тому, що прагнемо залишитися на владному олімпі за будь-яку ціну. На обручці мудрого Соломона було написано: “І це мине”. Однак залишати поза увагою суспільні виклики та процеси ми не могли.
З другого боку, і це засвідчили президентські вибори, наші співвітчизники прагнуть не лише впливати на соціально-економічні процеси, а й хочуть власними зусиллями формувати своє майбутнє. Однак, за моїми спостереженнями, наявні політичні сили — через різні причини, у тому числі через відсутність продуманої ідеологічної і програмної бази — не можуть стати для них надійним опертям.


Гідність, честь, опора на власні сили


Так коротко можна сформулювати ті пріоритети, які лягли в основу ідеології нової Республіканської партії України. Чому нової? Бо, нагадаю, на початку дев’яностих років минулого століття подібна партія існувала. Однак її ідеологія базувалася на дещо інших постулатах, які були продиктовані зовсім іншою політичною ситуацією. Сьогодні фактично відбулася зміна поколінь. І не тільки в політиці. Змінилася й правосвідомість наших співгромадян. Недаремно так стрімко втрачають свій електорат не тільки ліві партії різного гатунку, а й праві, котрі сповідували лібералізм національно-демократичного покрою.
Нині головним об’єктом і суб’єктом різних процесів, зокрема політичних, стала ЛЮДИНА, ГРОМАДЯНИН. Для якого слова ЧЕСТЬ, ГІДНІСТЬ перестали бути порожнім звуком, а основні риси характеру — працелюбність, організованість, хазяйновитість, прагнення до СПРАВЕДЛИВОСТІ.
Треба визнати: та модель влади, яка була сконструйована в роки президентства Леоніда Кучми і закріплена 28 червня 1996 року в Основному Законі нашої держави, залишила ГРОМАДЯНИНА поза суспільними процесами. Владна вертикаль сформувала своєрідну напівмонархічну державу, в якій доля кожного залежала від волі правителя, від його бажання — карати чи милувати. Фактично, попри соціологічні опитування, які подеколи обслуговували побажання владців, ніхто не прислухався до думки людей. У підсумку — з’явився МАЙДАН. Передусім — загальноукраїнський, а не тільки київський. (Щоправда, ті, хто стояв на столичному Майдані, думали, що у такий спосіб борються з багатими. Насправді, як з’ясувалося нині, вони допомагали мільйонерам боротися з мільярдерами.)
Звідси — перший суспільний виклик, сигнал: пора наповнити республіканську модель влади новим змістом, не тільки задекларувати права людей, а й реалізувати їх на практиці. Тим більше буквальний переклад слова РЕСПУБЛІКА з латини означає “суспільна справа”, яка базується на ЗАКОННОСТІ, ДЕМОКРАТИЧНОСТІ, ВІДКРИТОСТІ. Ми розуміємо, яке це складне завдання. Ще Георг Ліхтенберг стверджував: “Побудувати РЕСПУБЛІКУ із матеріалів зруйнованої монархії, безумовно, дуже важка проблема. Справа не піде доти, доки кожний камінь не буде перероблений заново, а для цього потрібний час”.
І, справді, останні події свідчать про те, що українська влада важко розлучається з минулим. Скажімо, за словами деяких високопосадовців, у державі, після вступу на посаду Президента України Віктора Ющенка, було замінено 18 тисяч державних службовців. Не будемо говорити про компетенцію новопризначених посадовців, хоча й зауважимо, що таки с. А, з другого боку, такі кроки нової влади свідчать, що вона перейняла некращі риси своїх попередників. Адже порядок призначення і звільнення чиновників визначається Законом “Про державну службу”. Водночас це дає підставу говорити і про порушення Основного Закону країни. Особливо після слів деяких владців, які дозволяють звинувачувати звільнених державних службовців у корумпованості. Адже в Конституції сказано, що ніхто не може бути обвинувачений у скоєнні правопорушення, окрім, як за рішенням суду.
Саме тому ми більше не маємо права даремно витрачати дорогоцінні миттєвості — “Карфаген (владна вертикаль. — Авт.) повинен бути зруйнований”. Наше гасло: ВЛАДА — для ЛЮДИНИ, а не навпаки. Тим більше, що перший крок у цьому напрямі зроблений. Наприкінці минулого року парламент ухвалив зміни до Конституції, які дозволяють поставити владу під публічний контроль суспільства. Ми переконані: перехід до парламентсько-президентської форми правління дасть змогу не тільки демократизувати відносини у державних інституціях, а й продовжити глибинні реформи суспільства. Хоч би як цьому противилося оточення нинішнього глави держави, Республіканська партія використає усі можливі засоби для того, щоб конституційна реформа запрацювала в передбачений термін.
Шкода, звичайно, що на даному етапі “завис” законопроект про зміни до Конституції, який передбачає розвиток місцевого самоврядування. Бо, висловлю для декого парадоксальну думку, самоврядування починається не з території з певною кількістю людей чи населеного пункту, а передусім — з ЛЮДИНИ.
Прикро, що цього не розуміє віце-прем’єр-міністр Роман Безсмертний. Запропонована ним модель адміністративно-територіальної реформи не стільки сприяє розвитку самоврядування, скільки віддаляє його. Складається враження, що під гучними заявами насправді криється інше: прагнення посилити владну вертикаль, поставити під її контроль найбільші міста України. А мета — провести її до парламентських виборів — не що інше, як бажання сформувати новий адміністративний ресурс, котрий мав би допомогти провладним партіям набрати максимум голосів у березні наступного року. Особливо на Сході та Півдні України, де нинішня влада найменш популярна у виборців.
Наша партія вважає: для розвитку самоврядування — навпаки — сьогодні треба якнайбільше повноважень передати у регіони, оскільки економічні реформи фактично створили для цього необхідні передумови. На місцях наші громадяни знають, що їм більше требыа для соцільно-економічного розвитку області, району, населеного пункту, знають куди і скільки треба вкласти коштів. Відтак столиця повинна поділитися не тільки повноваженнями, а й відповідними фінансами. Лише за таких умов можливе не тільки становлення, а й розвиток самоврядності. І лише на наступному етапі, коли співгромадяни усвідомлять необхідність об’єднання зусиль, можна буде проводити адміністративно-територіальну реформу.
Інший бік самоврядування, про який нині мало згадують представники правлячої еліти, — виборність. І не тільки місцевого представницького органу, який, щоправда, на нинішньому суспільному етапі позбавлений прав і можливостей впливати на розвиток своєї території, але й голів регіонів, суддів, керівників місцевої міліції чи поліції. Це посилить їхню відповідальність перед місцевими жителями, бо рано чи пізно знову доведеться йти на вибори, а відтак звітувати про зроблене, дасть змогу розірвати зачароване коло корумпованості як керівників регіонів, так і керівників правоохоронних органів. З другого боку, привчить громадян до думки про обопільну ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ влади та її виборця.


Заради процвітання кожного


Власне на цій базі — переконані наші однопартійці — можна сформувати солідарну економічну модель держави, яка дасть змогу процвітати не лише групці олігархів, наближеній до влади, а й кожному ГРОМАДЯНИНУ. Що сильніша економіка регіону, то багатші його жителі, то комфортніше почуватиме себе держава.
Епоха первісного накопичення капіталу відійшла у минуле. Сьогодні треба думати про майбутнє. Адже кожна ЛЮДИНА хоче прогодувати сім’ю, дати освіту дітям. А тому треба створити умови для творчої високооплачуваної праці, щоб наші співвітчизники, які заробляють кошти на прожиття за кордоном, прагнули повернутися додому.
А тому Республіканська партія вважає: потрібен не черговий переділ власності, що відбувається сьогодні під будь-яким приводом і відбиває бажання в інвесторів вкладати кошти у розвиток економіки України, а чітка продумана стратегія сприяння великому, середньому і малому бізнесу. Бо саме вони — підприємці — опора держави. Завдяки їхньому розуму, винахідливості уряд дбатиме лише про підростаюче покоління і немічних, які не можуть подбати про себе і потребують потужного соціального захисту.
На жаль, непродумані, поспішні дії нинішнього уряду викликають не тільки спротив дрібних підприємців, а й боляче б’ють по життєвому рівню співгромадян. Ліквідація вільних економічних зон, територій пріоритетного розвитку загальмувала економічне зростання, що зафіксували статистичні органи. Потім розпочалася низка криз — м’ясна, бензинова, зараз триває цукрова, прогнозують газову. Найгірше те, що міністри не роблять висновків, не прагнуть виправити становище, а призначають ворогів, щоб на них перевести провину за провали власної економічної політики.
Саме тому Республіканська партія у своїй програмі визначила пріоритетні теми розвитку української економіки, які будуть сприяти процвітанню ЛЮДИНИ і ДЕРЖАВИ. Ми виступаємо за жорстку відповідальність роботодавців, справедливість і рівність усіх громадян при розподілі валового внутрішнього продукту і приватизації, а також вважаємо, що час переходити до погодинної оплати праці та потижневих виплат заробленого. Зрозуміло, не обійтися і без вдосконалення законів про оплату праці, про оподаткування, перерозподіл державних коштів між центром і регіонами.
У нас є напрацювання для створення нових робочих місць, модернізації виробництва. Водночас ми віримо: напис на товарах “Зроблено в Україні” буде популярним у всіх куточках землі. Цього треба добитися заради процвітання всяк сущого в нашій державі.


Замість післямови


На закінчення хочу висловити ще кілька думок. Особливо, щоб в уважного читача не склалася думка про нас, як про радикальних опозиціонерів до нинішньої влади. Отож одразу зауважу: ми ніколи не сповідували і не будемо сповідувати цинічний принцип “чим гірше — тим краще”. Бо будь-яке погіршення соціально-економічної ситуації б’є передусім по кишені пересічного українця. Будь-яке загострення політичної ситуації викликає економічне падіння.
Саме тому ми прагнемо конкретною роботою, конструктивною критикою сприяти успішному становленню України, як процвітаючої, передової країни. Окрім того, ми прагнемо закопати ті рови, які пролягли під час президентських виборів між жителями східних і західних областей країни. Отож з цією метою започаткували акцію “Об’єднаємо Україну!”. Перша відбулася на початку липня у прекрасному місті Сєверодонецьку на Луганщині. Будуть зроблені й інші кроки в цьому напрямі. Переконаний: народ, суспільство нас зрозуміє і підтримає, заради процвітання своєї РЕСПУБЛІКИ.


Юлій ІОФФЕ, народний депутат України, перший заступник голови Республіканської партії.