Згідно з незалежною оцінкою, торгуватися за 1,74 відсотка акцій ВАТ КГМК «Криворіжсталь» можна починати з 67 мільйонів 93 тисяч 70 гривень. Уряд планує їх продати на фондовій біржі до 30 вересня цього року, а водночас і прицінитися до найрезонанснішого сталевого лоту цього підприємства у 93,02 відсотка акцій.
Промовистий, однак не такий уже й багатообіцяльний факт, як може видаватися Кабінету Міністрів. Нагадаємо про те, що чимало хто з нас і без того цупко тримає в пам’яті. У червні 2004 року консорціум «Інвестиційний металургійний союз» («ІМС») придбав на приватизаційному конкурсі держпакет у розмірі 93,02 статутного фонду за 4 мільярди 260 мільйонів гривень. Абсолютна більшість громадян погодилися з Президентом країни, що то більше скидалося на крадіжку, ніж на цивілізований конкурсний продаж активів. Але переконливо довести це в судах різних інстанцій адвокати держави (Кабінету Міністрів, Генеральної прокуратури, Фонду держмайна України), судячи з претензій «ІМС» в Європейському суді з прав людини, так і не спромоглися. А ось незалежна оцінка, схоже, продемонструвала, що «ІМС» переплатив майже мільярд гривень за комбінат. Саме так виходить, якщо оцінити 93,02-відсотковий пакет за аналогією до 1,74 відсотка. Досі ані Генпрокуратура, ані ФДМУ не порушували в суді питання недоплати за об’єкт. Тоді як визнати цей факт як доведений? На судових рішеннях, які тримаються на крихких, як пляжний пісок, формальних підставах? Але якщо неправомірність конкурсу пов’язувати з коротшим терміном його проведення, ніж передбачає Програма приватизації, то треба поміняти юридичний статус закону і закрити очі на те, що за подібною процедурою роздержавлювали активи абсолютної більшості підприємств. Якщо ФДМУ не мав права висувати додаткові умови до покупця, то треба забути про десятки рішень господарських судів, які свідчать про зворотне.
Тактика процесуального фолу, яка застосовувалася адвокатами держави (з перегляду судового рішення Печерського районного суду Києва від 25.08.2004 р. і визнання недійсними ухвал Апеляційного суду Києва і Верховного Суду України від 01.12.2004 р. і 27.12.2004 р. — аж до нинішнього розгляду касаційної скарги «ІМС» у Вищому Господарському суді), на думку багатьох спостерігачів, дискредитувала їх самих і, власне, судову практику в країні. Дякуючи судовій тяганині навколо цієї безпрецедентної справи, про нову владу заговорили як про таку, що досягає своєї мети, не озираючись на засоби. Ще б пак, повернувши активи КГМК «Криворіжсталь» у свою власність, держава так і не повертає «ІМС» його гроші, зате розподіляє дивіденди за 2004 рік.
І що найбільш прикро — на очах потенційних інвесторів. Пошкодувати про це Кабінет Міністрів може вже під час торгів за 1,74 відсотка акцій металургійного велета, якщо раптом не надійде заявок на їхню купівлю. Адже, за словами адвокатів «ІМС», під час реприватизації комбінату були допущені численні порушення. Крім того, досі діє рішення Верховного Суду України про законність приватизації ГКМК.
Адвокатам «ІМС», які поскаржилися в Європейський суд з прав людини на численні порушення у судових процесах з повернення в державне лоно активів КГМК «Криворіжсталь», у логіці не відмовиш. Одним з головних принципів Конвенції з прав людини, як відомо, є право на неупереджений і справедливий суд. Саме його, як вважають вони, і забракло під час розгляду справи про приватизацію меткомбінату. Оскільки Європейський суд діє в рамках прецедентного права (під час прийняття ухвал він керується рішеннями аналогічних процесів. — Авт.), «ІМС» може дістати позитивне рішення для себе. Міністр юстиції Роман Зварич спробував було заспокоїти: мовляв, позиції держави у цьому процесі доволі міцні, тим паче що скаржитися до Європейського суду можуть лише фізичні особи. Однак усупереч цій заяві ця висока судова інстанція задовольнила заяву російської юридичної особи «Совтрансавто-Холдинг» на дії органів влади України, визнавши несправедливий розгляд справи в українських судах. Прецедент, який може підкласти уряду велику свиню від адвокатів «ІМС».
