У Криму почали будівництво чергового енергодайного «вітряка» вартістю 350 млн. євро. Фінансує проект Швеція. Крім цього, на Тарханкутській вітроелектростанції з’явилися дві нові установки потужністю 600 кіловат. Одна з них, бельгійського виробництва, заввишки 60 метрів — таких в Україні лише чотири. Невдовзі тут встановлять ще один такий агрегат і поступово наростять його потужність. Це допоможе цілком перевести на електрику з вітру всі навколишні села.
Уже нині сім кримських вітроелектростанцій виробляють близько 10 відсотків електроенергії на півострові. Справа потребує продовження, адже природні ресурси регіону для широкомасштабного розвитку цієї галузі одні з найкращих в Україні. Тож у Криму почали роботу практично з усіх напрямів використання енергетичного потенціалу: сонячного випромінювання, вітру, геотермальних і біоресурсів. Перспективи реальної віддачі цих джерел передбачають зменшення енерговитрат, поліпшення теплопостачання, забезпечення гарячою водою санаторно-курортних об’єктів, створення умов для економічного розвитку районів із залученням іноземних інвестицій. Не без проблем, але шириться запровадження екологічних систем сонячного теплопостачання у містах і селищах Південнобережжя на основі дзеркальних колекторів. Адже масове запровадження геліосистем здатне зменшити енергоспоживання вп’ятеро, знизити викиди в атмосферу окису вуглецю.
Новим стратегічним напрямом стало втілення розробленої до 2010 року програми виробництва біогазу. Почато створення біогазових установок і організацію виробництва біопалива зі сміття й відходів у містах й агропромисловому комплексі. Очікується, активізація робіт у галузі відновлюваних джерел енергії дасть можливість якісно змінити паливно-енергетичний баланс курортної зони півострова, значно зменшити кількість чадних котелень, десятки яких ще забруднюють довкілля, працюючи на традиційному паливі.
Та нинішнє законодавство не відповідає тому, щоб у цю галузь активно пішли іноземні й вітчизняні інвестиції, бідкаються спеціалісти.
Хоча навіть за таких умов є бажаючі вкладати фінансові ресурси в перспективну справу. Вітчизняні кошти майже не надходять. Деякі вітро- й геліогенератори потребують термінового ремонту, інші — негайної реконструкції. Але на розвиток, приміром, вітроенергетики у Криму з держбюджету щороку виділяють менш як 100 тис. грн., до того ж фінансування може скоротитися вчетверо. Дехто досі вважає, що гроші, виділені на «загнуздання» енергії вітру, сонця й сміття, будуть викинуті на вітер. Хоча світовий досвід освоєння нетрадиційних енергоджерел переконує в іншому. Інтенсивні інвестиційні вливання повертаються щедрою віддачею і значним поліпшенням екології.
Для порятунку галузі потрібно встановити так званий зелений тариф у розмірі 32 копійок за кіловат, вважають спеціалісти — учасники представницького семінару «Екологія й енергетика Криму». Переконують: такий тариф допоможе залучити на півострів щонайбільше іноземних інвесторів і вивести енергетику нетрадиційних джерел на самоокупність. Тоді галузь відновлюваних енергоджерел буде здатна свою електроенергію продавати населенню й підприємствам. Інакше півострів може втратити не лише вітроенергетику.

Крим.