Політичне затишшя, котре, здавалося б, розпочалося після завершення парламентської сесії, несподівано було перерване заявою Кабінету Міністрів, зачитаною особисто главою уряду Юлією Тимошенко. «Всі закони були якісно і високопрофесійно відпрацьовані парламентськими комітетами і фракціями разом з парламентсько-урядовою комісією, однак в останній сесійний тиждень українська і світова громадськість стали свідками спланованої провокації в залі Верховної Ради. Прикро визнавати, що до цього безпосередньо причетне керівництво вищого законодавчого органу», — зазначила вона. І закликала... «створити ефективну парламентську більшість».
На першу частину цього звинувачення Голова Верховної Ради Володимир Литвин відповів ще по завершенні сесії. «Якщо уряд пропонує провести одне голосування одразу по 14 законопроектах, то хіба це не тиск?» — запитав він. Але з таким самим успіхом уряд міг би самостійно підписати ці закони і направити їх Президенту або отримати право видавати декрети, які матимуть силу закону. Щоб відповісти на другу частину звинувачень, які пролунали в заяві уряду, глава парламенту терміново повернувся з Криму, де перебував у відпустці. «Це, очевидно, вперше у світовій практиці, що вищий орган виконавчої влади звинувачує парламент у тому, що він не робив, але проблема не в заяві, а в тенденціях, які проглядаються», — сказав В. Литвин. Відтак ідею створення нової парламентської більшості він назвав «атавізмом, який розкритикували в попередній період» та додав, що більшість нині можна сформувати лише за допомогою правоохоронних органів і людей, які знають як це робити — їх тільки треба повернути у владні кабінети. Категорично проти «спроб штучного створення парламентської більшості, що не відповідає коаліційному складові нинішнього Кабінету Міністрів» виступила й погоджувальна рада парламенту, щоправда, не у повному складі. З цього приводу В. Литвин зауважив, що сьогодні ми знову зіштовхнулися з фактом, що телефонували керівникам фракцій з переконливим проханням не брати участі у засіданні погоджувальної ради. Хто телефонував? «Той, хто може зателефонувати», — сказав він журналістам. Проте все вказує на те, що з наближенням осені нас таки чекають реальні дії зі створення нової парламентської більшості. Зокрема, на це вказує віденська заява Віктора Ющенка: коментуючи парламентсько-урядовий конфлікт, він також висловився за формування з 1 вересня парламентської більшості. «Я проситиму парламент і уряд спільно працювати над цим, а націю — не судити строго щодо того, які сили увійдуть до більшості, бо ми маємо налагодити роботу з тими силами, які є в парламенті», — сказав Президент. Також він закликав уряд надалі не робити таких оцінок, бо це «не є компетенцією Прем’єр-міністра».
То що мав на увазі Президент, коли закликав націю «не судити строго» стосовно складу майбутньої більшості? Зокрема, Ю. Тимошенко сказала, що збирається провести переговори з усіма без винятку фракціями, та що майбутня більшість має бути парламентською. «Не правильно формулювати, що більшість має бути урядова чи президентська — це мусить бути парламентська більшість», — сказала вона. Але складається враження, що ідея владної коаліції формується просто «з коліс», бо водночас секретар Ради національної безпеки і оборони Петро Порошенко заявив, що вважає неможливим стратегічне об’єднання в парламенті, якщо до його складу одночасно увійдуть КПУ, СДПУ(о), БЮТ, Народна партія і «Регіони України». На його думку, більшість реально створити довкола реалізації окремих програм та проектів, наприклад, довкола законопроектів, які стосуються вступу України до СОТ. Щоправда, чомусь не береться до уваги, що нинішній уряд вже сьогодні фактично є коаліційним, оскільки сформований із представників певних політичних сил. А якщо розпочинати переговори про входження до парламентської більшості з представниками нинішньої опозиції, то їм потрібно щось запропонувати взамін. Проте виникають великі сумніви, що напередодні парламентських виборів нинішня влада запропонує новим опозиціонерам щось таке вагоме, щоб вони погодилися увійти до провладної парламентської більшості. Для них набагато «рентабельніше» критикувати дії влади. Отож нинішня війна заяв між урядом і парламентом це, по суті, початок дискусії про парламентську більшість уже в наступному парламенті. І саме від її тональності залежатиме, хто з ким блокуватиметься під час парламентських виборів та чи зможе нова влада отримати тверду більшість у наступній Верховній Раді. Тим паче що останнім часом навіть серед найближчих провладних союзників спостерігається легке взаємне роздратування — згадаймо хоча б спільну заяву НРУ, УНП, ПРП та БЮТ про небажання входити до складу «єдиної демократичної партії».
Щоправда, до осені цей конфлікт навряд чи розростатиметься. «Але наскільки пожвавився процес» — ці слова належать ініціатору літнього політичного пожвавлення Юлії Тимошенко. З цим не можна не погодитися.
