До пристані Сопота пришвартувалася «Пресвята Покрова». Дивлячись на цей корабель, відпочивальники думали — знімають історичне кіно. Справді, цей майже антикварний човен — з минулого. З історичного козацького минулого. Як розповів кореспонденту «ГУ» наказний отаман загону «Пресвятої Покрови» Мирослав Шуляр, це копія корабля XVІІ століття, вибудована у Львові 1992 року за кресленнями французького інженера Боплана. Він жив за часів козацької слави в Україні і докладно описав «чайки». Так запорожці любовно називали ці бойові судна. На них козаки ходили у Стамбул звільняти своїх братів із турецької неволі.

Головна мета будівництва човна — відродження національних українських традицій. «Продемонструвати світу, хто такі козаки, що вони робили, показати козацьку культуру», — каже Мирослав Шуляр. «Чайка» плаває морями і ріками Європи вже тринадцятий рік.
І зараз вона в Польщі популяризує українську культуру, несе добре слово про нашу країну, налагоджує народну дипломатію між двома народами, стирає радянські стереотипи у відносинах.
— Ми приїхали торік на запрошення культурного центру Сандомира. Брали участь у святі водяної пісні. Тоді ж спустили «чайку» на Віслу і попливли до Гданська, — розповідає козак Віктор. — Похід тривав майже півроку. Це був екстремальний заплив. Вісла — ріка неглибока. Практично щодень сідали на мілину, відкопували корабель і пливли далі. Але подолали всі перешкоди і, як то кажуть, вийшли сухими з води.
«Пресвята Покрова» брала участь у 18-му фестивалі української культури в Сопоті. А 22 липня вона разом з балтійською регатою стартує в Прибалтиці і вирушить з Клайпеди знову через Польщу до Німеччини, Данії...
Просолені, з обвітреними обличчями, у зовсім не нових національних костюмах козаки із сивими «оселедцями» мандрують світами і представляють Україну. Це їхня ідея, їхнє бажання, їхні гроші. Удома багатьох членів команди місяцями чекають родини. А наші козаки — в рекламному поході... На запитання — хто ж вас годує, якщо ваше основне місце служби — «чайка», нам знічено повідали, що працюють дружини... Про сімейні проблеми козаки говорити не люблять. Головне — похід і справа, якій служиш. Однак цю романтику на благо державного піару ніхто не фінансує. Підтримки з боку держави немає. От і ходять ідейні козаки самі по собі, розповідають про Україну, про козацьку історію, співають кобзарських дум, і додому, схоже, повертатися не збираються.