Святослав Піскун так і не зустрівся у США з Миколою Мельниченком. Очевидно, щоб уникнути публічного побачення (а саме на цьому, нагадаю, наполягав екс-майор), Святослав Михайлович узагалі скоротив запланований десятиденний термін перебування в Америці до кількох днів. Тепер невідомо заради чого витрачалися бюджетні гроші: чи то задля візиту ввічливості до тамтешніх колег та ескалації власного досвіду, чи то Святослав Піскун вирішив просто провітритися від домашніх проблем, а заодно “прокатати” і двох підлеглих. Принаймні нині сторони звинувачують одна одну у зриві зустрічі.
Святослав Піскун начебто висловив готовність побачитися з “охоронцем диванних таємниць” минулої п’ятниці чи суботи. Адвокат Мельниченка, який мешкає за 500 кілометрів від Вашингтона, попросив організувати зустріч у понеділок. Сам Микола у п’ятницю заніс до Посольства України у США копії листів, які засвідчують його бажання лицезріти дорогого земляка, але поїзд, чи точніше, літак уже відлетів: Святослав Піскун залишив американську столицю ввечері того самого дня.
Колишній майор вважає, що Генпрокурор від’їздом “по-англійськи” дав зрозуміти: він не бажає, “щоб на лаву підсудних сів колишній президент Леонід Кучма”, а тому й не потребує свідчень допитливого екс-охоронця.
Незадоволена поведінкою Святослава Піскуна і Мирослава Гонгадзе: “Наспраді Генеральний прокурор нібито хоче зустрітися на словах, але на ділі я не бачу такої волі це зробити”, — сказала вона. Відомо також, що пан Піскун “не виявив волі” і для зустрічі із вдовою журналіста, і тому вона не може оцінити “той колосальний прогрес” у розслідуванні справи про вбивство її чоловіка, про який днями запевнив Віктор Ющенко. На думку Мирослави, такі заяви Президента можуть лише зашкодити слідству, адже будь-яка сторона — чи то потерпілих, чи то обвинувачених — одержить підстави для претензій до керівництва за “тиск і політичне замовлення”.
“Адвокатом” Генпрокурора виступив лише керівник Фонду громадянських свобод Олександр Гольдфарб. Він високо оцінив результати заокеанського вояжу Піскуна, бо той “нарешті домігся від американського Мін’юсту того, що давно було пора: видати майорові постанову федерального прокурора про давання свідчень і надання речових доказів... Тепер у Миколи є три шляхи. Перший — розповісти всю правду американському прокурору.  Другий шлях — відмовитися від свідчень, посилаючись на п’яту поправку до Конституції США, згідно з якою людина не зобов’язана звинувачувати сама себе. У цьому випадку Україна наполягатиме на перегляді притулку для майора, бо виходить, що він переховується не від політичної розправи, а від кримінального слідства. І нарешті третій шлях: Микола може просто вирішити замовкнути й сісти в американську в’язницю”.
На жаль, Святослав Піскун не дізнався з перших уст, якому шляху надає перевагу сам Мельниченко. Очевидно, “колосальний прогрес” потребує не встановлення замовників вбивства, а передачі справи до суду.