Остання парламентська сесія назавжди залишиться для Миколи Мартиненка особливою. Він змінив на посту керівника найбільшої парламентської фракції самого Віктора Ющенка, обраного Президентом України. Крім того, Микола Мартиненко є заступником голови Ради партії “Народний Союз “Наша Україна”, лідером київського міського осередку НСНУ та першим заступником парламентського Комітету з питань ПЕК.
Наша розмова з Миколою Володимировичем охопила широке коло проблем, але основну увагу ми приділили підсумкам минулої сесії Верховної Ради України.

— Вважаю головним підсумком сьомої сесії те, що вона відповіла на ключове запитання: хто є хто в українській політиці? — каже Микола Мартиненко. —Якщо конструктивні парламентські сили — “Наша Україна”, БЮТ, УНП (з деякими застереженнями такими можна назвати також ПППУ, НПУ та СПУ) приймали конче потрібні народові економічні та соціальні законопроекти, то так звана “опозиція” щосили намагалася “відмазати” своїх однопартійців, звинувачених у серйозних кримінальних злочинах, ініціювала закони, які дозволили б взяти подільників на поруки, а також зривала прийняття таких актуальних для України законів, спрямованих на вступ до Світової організації торгівлі.
— Миколо Володимировичу, ви замолоду були інженером-виробничником. Виробництво депутатів — це закони. Як ви оцінюєте за цим показником досягнення очолюваної вами фракції?
— За період з 1 лютого по 1 липня 2005 року народні депутати — члени фракції “Наша Україна” — виступили авторами чи співавторами 239 законопроектів, з них:
— проектів законів — 119 (у тому числі, проект Акта про Регламент Верховної Ради України);
— проектів постанов — 120.
Уже підписані Президентом і набрали чинності такі важливі законодавчі рішення, як зміни та доповнення до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, які стосуються компетенції та повноважень місцевих рад; зміни до Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”; зміни до податкового законодавства, які передбачають спрощення системи оподаткування.
Хотів би особливо відзначити роботу таких активних авторів законопроектів, як Борис Беспалий та Іван Томич. Останній виступає у доброму сенсі цього слова лобістом українського селянства в парламенті.
— Які з внесених вашою фракцією законопроектів ви вважаєте найважливішими і чому?
— Мільйони наших громадян, ошуканих свого часу радянським Мінфіном, чекають на гарантії повернення своїх змарнованих заощаджень. Саме на встановлення реальних державних гарантій відновлення заощаджень громадян України спрямований законопроект, внесений Б. Беспалим, Л. Григорович та С. Соболєвим. Законопроектом пропонується уточнити окремі норми прийнятого раніше закону, зокрема, визначити умови повернення знецінених заощаджень громадян. Проект визначає, що стаття державного бюджету, якою фінансуються видатки на компенсацію заощаджень громадянам, має бути захищеною і не підлягати скороченню у разі зміни показників бюджету.
Крім того, проектом пропонується визначити, що видатки загального фонду державного бюджету на компенсацію заощаджень громадянам щорічно мають збільшуватися “на величину, не меншу за темп зростання реального валового внутрішнього продукту в році, що передує планованому”. Закон створить умови для вирішення питання погашення знецінених заощаджень громадян в установах Ощадбанку та колишнього Укрдержстраху, а також на основі проведеної інвентаризації зобов’язань держави розробить стратегію вирішення цього питання.
По-друге, вважаю, що Верховна Рада на наступній сесії має оперативно розглянути і прийняти закон про соціальний захист осіб, які самостійно забезпечують себе роботою. Відповідний проект внесено О. Білозір, О. Бондаренко, М. Полянчичем, І. Іванчо.
Специфічне призначення цього закону полягає в тому, що він спрямований на підтримку тих категорій громадян, які самостійно забезпечують себе роботою, працюючи без офіційного оформлення, та не виступають, отже, учасниками системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та соціального страхування.
Закон спрямований на легалізацію статусу самозайнятих громадян, забезпечення ведення їх діяльності в правовому просторі, що, в свою чергу, дасть їм можливість спланувати собі достойне життя після досягнення пенсійного віку.
А то ми говоримо багато гарних слів про підвищення добробуту, про створення умов для самореалізації, а водночас дуже значна категорія наших співгромадян, які самі себе забезпечують роботою, коштами і тим самим приносять велику користь суспільству і державі (як платники податків), залишаються фактично дискримінованими з точки зору соціального захисту і пенсійного забезпечення. Вважаю це неприпустимим.
Нарешті, третій дуже важливий законопроект, розроблений О. Морозовим та Б. Беспалим — це проект Акта про Регламент Верховної Ради України. Цей документ встановлює порядок роботи Верховної Ради, її органів та посадових осіб відповідно до Конституції, інших законів, постанов ВР. Він особливо на часі після тих безчинств, які творили в сесійному залі релікти кучмівської політичної системи.
Адже чинний Регламент був прийнятий ще у 1994 році та повністю не враховує змін, які відбулися за останні роки, зокрема, норм нової Конституції України, Бюджетного кодексу, інших законів. Зокрема, передбачається новий порядок формування та діяльності фракцій (адже маємо новий пропорційний виборчий закон), порядок визначення статусу коаліції депутатських фракцій та статусу опозиції у Верховній Раді; обрання Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра України шляхом таємного голосування безпосередньо у залі засідань парламенту тощо. Що дуже важливо, цей закон сприятиме забезпеченню обов’язкового відвідування народним депутатом пленарних засідань Верховної Ради. А у разі невідвідування народним депутатом пленарних засідань без поважних причин така інформація може бути опублікована у засобах масової інформації, наприклад у вашій газеті.
Але я впевнений, що редакції “Голосу України” не доведеться друкувати в цьому ганебному списку імена депутатів фракції “Наша Україна”.


Розмову вів Андрій ЦАРИННИЙ.