«Голос України» вже розповідав про «Центр розвитку дитини «7» — оселю, бо слово «заклад» надто казенне у цьому випадку, для дітей-сиріт у селі Буках Сквирського району на Київщині та опікунів 23 хлопчиків і дівчаток Івана та Наталю Суслових.
Недавно працівники центру і саме подружжя пережили стрес, від якого не відійшли й досі. Спричинили його не дитячі пустощі, а вчинки людей дорослих і, здавалось би, відповідальних.
Після закінчення навчального року діток вирішили оздоровити на морі — в Коблевому Миколаївської області. Оскільки в далекі мандри вирушали не вперше і знали правила, заздалегідь звернулися до державної автоінспекції Сквирського району з проханням про супровід працівниками ДАІ транспорту з малечею. Заявку передали далі, аж до МВС. Так було завжди, навіть тоді, коли влада «викорчовувала» посіви діяльності Суслова з наполегливістю сумлінної дачниці: безпеку дітей на дорозі охороняли з пункту «А» до пункту «Б» і навіть «Я».
Вирушаючи на світанку 30 червня з території будинку, дорослі не хвилювалися: знали, автомобілі ДАІ проведуть їх від рідних воріт до «найсинішого у світі Чорного моря».
Однак цього разу спокійно доїхали лише до траси Київ — Одеса. Тут супровід ДАІ Київської області з ними попрощався, а Черкаської — привітатися не з’явився. Або до Жашкова не дійшла новина про транзит дітей, або місцеві «контролери доріг» захопилися полюванням на дорослих порушників правил дорожнього руху, що, поза сумнівом, є прибутковішим, ніж опіка над «безперспективним» транспортом.
Ошелешені працівники дитячого будинку зателефонували «на базу»: що робити? На трасі пожвавлений рух, а тут стільки дітей, залишених напризволяще перед імовірними напастями. З одного боку, діток чекають на місці, у Коблевому. З другого — дорога туди вважається аварійно небезпечною: вздовж 400-кілометрової траси то тут, то там специфічні знаки з вінками — свідчення трагічних ДТП. З таким «супроводом» їхати не дуже затишно...
Іван Миколайович, втративши надію з’ясувати офіційним шляхом причину «кидання», кинувся по допомогу до впливових у міліцейському середовищі знайомих. На початку восьмої години ранку (нагадаю, це відбувалося 30 червня) черговому ДАІ МВС України зателефонував генерал-майор Держохорони Сергій Кислов: відрекомендувався, доповів про ситуацію і попросив «підібрати дітей на дорозі». Черговий, вислухавши, пообіцяв «стовідсотково вирішити питання» — автобус з малими «підхоплять» на межі з Кіровоградською областю, бо на Черкащині вже не встигнуть.
Очевидно, для таких випадків даішники орендують черепах, щоб не журитися амортизацією відомчих шин. Дітей «не підхопили» ні в Кіровоградській, ні в Миколаївській областях. Так і їхали, виглядаючи «фірмові транспортні засоби», наче найближчих друзів. Після такого екстриму, кажуть вихователі, у них і досі руки тремтять.
30 липня діти повертатимуться з моря додому. Працівники «Центру розвитку» дуже просять міністра внутрішніх справ Юрія Луценка вплинути на неласкавих до сиріт працівників ДАІ, аби вони «пришпорили» своїх «черепах» і забезпечили автотранспорт з дітлахами належним супроводом. А діти міністра не підведуть. Їх учать хабарів не давати...
