Наша держава недотягує до вимог Ради Європи за показником лісистості території: замість оптимальної природоохоронної норми 20—22 відсотки лісів маємо в середньому 14,6 відсотка.
Для порівняння. На одного українця припадає в середньому 0,16 гектара лісових насаджень. В Естонії — 1,2 га, Туркменії — 3,1, Росії — 12,8 гектара.
Змінити ситуацію на краще мали б нові вимоги до вирішення зеленої проблеми, закладені у проекті Лісового кодексу держави (документ передано на розгляд парламенту). Однак фахівці-практики вважають низку його положень такими, що потребують удосконалення. Саме про це наголошує в розмові з кореспондентом «Голосу України» голова Вінницької обласної ради Юрій ІВАНОВ.
— Юрію Івановичу, який вигляд на тлі середньодержавних показників має Вінниччина?
— На жаль, аграрна область продовжує залишатися лісодефіцитним регіоном. За показником лісистості ми на одинадцятому місці. 362 тисячі гектарів лісу і лісонасаджень, що є на території області, становлять лише 12,8 відсотка лісистості. На одного вінничанина в середньому припадає 0,14 га лісонасаджень. Це нижче, ніж у середньому по державі. Дефіцит лісу на території низки районів є вражаючим. Найнижчий показник лісистості в Козятинському районі — 4,2%. Не набагато кращий у Липовецькому і Ямпільському — 4,6%. Мало зелених «легенів» у Теплицькому районі — 5,4%. Рекордну кількість дерев — 12 мільйонів (приблизно по 6 на кожного мешканця області) — посаджено в 2004 році. Плануємо в нинішньому не зменшити показник.
Ми підрахували: показник лісистості можна збільшити тоді, коли від 40 до 60% передбачених у держбюджеті для лісівників коштів спрямовуватиметься саме на заліснення. До того ж, передусім фінансування потребують ліси першої групи, тобто ті, що виконують природоохоронні та протиерозійні функції. Поки що з держбюджету більше коштів виділяється на вирощування лісів другої групи, це так звані експлуатаційні, що складаються з цінних порід, які йдуть на ділову деревину. Підприємства системи «Держлісу», а саме вони переважно вирощують такі ліси, перебувають у кращих фінансових умовах порівняно з тими, хто займається природоохоронними насадженнями. Без перерозподілу фінансування, такої думки дотримуються фахівці, не обійтися. І це мало б знайти своє відображення у Лісовому кодексі.
— Фахівці кажуть, що в законопроекті так само не передбачається створення на місцях комунальних лісогосподарських підприємств.
— Ми негативно сприймаємо цей факт. І ось чому. Всі ліси, як відомо, є державною власністю. Згідно з чинним законодавством вони можуть передаватись у користування як державним, так і комунальним або спеціалізованим лісогосподарським підприємствам. На жаль, законопроект, про який ідеться, позбавляє органи влади на місцях можливостей створювати комунальні лісогосподарські підприємства. З власного досвіду знаємо, що існуюча раніше практика виправдала себе.
У 2000 році рішенням сесії облради ми створили комунальне підприємство «Вінницяоблагроліс». Передали в його користування ліси і насадження колишніх сільгосппідприємств. А це майже 200 тисяч гектарів площі, трохи менше половини від усіх лісів на території області. Крім того, нове підприємство отримало в користування майно, що є спільною власністю територіальних громад на суму приблизно 12 мільйонів гривень. Щорічно з бюджету виділяємо кошти на покриття різниці між доходами і видатками. Зате який обсяг робіт виконано його підрозділами!..
Якщо до створення підприємства протягом року заліснювали не більше 200 гектарів, то за час його існування територія молодих лісів зросла більш ніж на чотири тисячі гектарів. Уперше (!) приступили до формування захисних приводних смуг, тобто до зміцнення берегів річок, щоб тим самим запобігти їх замуленню. Раніше за цю справу ніхто не хотів братися, а вона така ж важлива, як і заліснення території.
— Чи згодні ви з думкою, що автори законопроекту пропонують непродуману систему охорони лісів?
— Хоч би в чиєму користуванні були ліси, все одно вони потребують надійної охорони. А що пропонується в кодексі? У підприємствах системи «Держлісу» мають намір створити лісову охорону, яка прирівнюватиметься до міліцейської. Це надійно, адже їх забезпечать необхідними засобами. А комунальних лісів ця зміна чомусь не торкнулася, як і раніше, їх охоронятиме лісова варта, тобто йдеться про звичайних сторожів. І це тоді, коли самовільні вирубки стали масовим явищем. Варто б узяти на озброєння досвід Польщі. У них є своя лісова поліція з широкими повноваженнями. Та й покарання за знищення лісових насаджень у поляків набагато суворіші, ніж у нас.
Розмову записав Віктор СКРИПНИК.
Вінницька область.
