«Сваволя», «відкочування», «наїзд», — сьогодні це найуживаніші слова не тільки в Миколаєві. Такими непринадними епітетами нагороджують дії нової влади. Цей жаргон добре засвоїла і сама нова влада. Незважаючи на заяви не жити «по понятіям». Але слівце, що найбільше полюбилося, — «дерибан». На злодійський сленг ми перейшли разом з «люстрацією» і «преференціями».
Утім, залишимо розбиратися в тонкощах сучасно-приблатненної мови філологам. Що стоїть за словами?
Не словом, а поділом
Нагадаю, на президентських виборах миколаївці проголосували не «так!». Майже 70 відсотків не «так!». Є безліч тому причин. Когось не задовольняли зміни, хтось голосував не «за» Януковича, а «проти» Ющенка, багато хто прислухався до думки авторитетних людей, керівництва.
Саме із середовища керівників найбільших підприємств області і сформувався табір прихильників колишнього прем’єра. Вони висловлювали свою точку зору на сторінках місцевих видань і на зустрічах у колективах. До того ж багато хто щиро вірив у те, що говорив і робив. Засуджувати їх за це в демократичному суспільстві протиприродно. Та ніхто й не засуджує. Навіщо гаяти час на докази уявної провини або готувати до остракізму громадську думку? Простіше — покарати. Та так, щоб зрозуміли, хто в домі хазяїн.
Способи покарання вибирають різноманітні, залежно від особливостей підприємства й особистості керуючого: зміна керівника, піар, приватизація чи навпаки. У ролі «хлопчиків для побиття» і «бандитів» — заслужені люди, які або створили нові прибуткові виробництва, або вивели на новий рівень старі. Йдеться про підприємства суднобудівної, машинобудівної і морегосподарської галузей. Державні, успішливі підприємства у тому числі. На яких тримається не тільки бюджет області, а й бюджет країни.
Спочатку скасували пільги для спеціальної економічної зони «Миколаїв» (спеціальної (!), а не вільної). Свого часу ці пільги було запроваджено для суднобудівної галузі, що впевнено йшла до цілковитого розвалу (в Миколаєві зосереджено 55% активів суднобудування України).
За час дії законів «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні» і «Про СЕЗ «Миколаїв» обсяги виробництва в галузі зросли у 2,5 разу, зарплата — втричі. Сума платежів у бюджет і соціальні фонди перевищила суму отриманих пільг на 62,4 мільйона гривень. У рамках «зони» зареєстровані й реалізуються дев’ять інвестиційних проектів, у тому числі п’ять — у суднобудуванні, по два — в будівництві й транспорті. Повністю відновив роботу один із найпотужніших заводів «Дамен Шипярдс Океан», що перебував у глибокій кризі. Торік обсяги виробництва одного «Океану» становили 36% від усієї продукції, виробленої суднобудівними підприємствами України. Почав підніматися з колін і найстаріший завод імені 61 комунара.
Але скасування пільг хоронить добрі починання корабелів, а з ними й активність у залученні замовлень та інвесторів. Можливо, нова влада не встигла розібратися в необхідності збереження «преференцій». А може, має рацію Віктор Лисицький, до речі, прихильник нинішньої влади і колишній суднобудівник. У березні цього року він, аналізуючи мотиви змін до бюджету, заявив, що «такі дії уряду дуже нагадують політичну помсту, — адже 3/4 корабелів голосували за В. Януковича».
Допускаю, що це справжнісінький збіг. Але надто вже в точку. У болюче місце. Що далі, то таких збігів більше.
Перший, — пішов
«Сумніву в успіху справи, якою я займаюся, в мене не виникає», — заявив 19 березня в інтерв’ю місцевій газеті Федір Бедін, начальник морпорту. Федір Павлович став тоді «Людиною року» у номінації «Промисловість». Нічого дивного. За один рік його керівництва обсяги вантажопереробки збільшилися на 762 тисячі тонн, доходна частина порту порівняно з 2003 роком зросла на 27,8%, чистий прибуток — більш ніж у чотири рази.
Але наприкінці березня новий заступник міністра транспорту і зв’язку П. Рябикін (народний депутат від Миколаївщини) заявив про усунення Бедіна з посади. Заява ця була більш, ніж несподіваною, зокрема і для самого Бедіна.
А містом шепталися: так, погана прикмета ставати «Людиною року». Річ у тім, що з різницею в рік-два у порту змінюється вже п’ятий керівник. І саме в той момент, коли стає «Людиною».
Що ж, коли винен, — такий результат логічний. Але спочатку і вини жодної придумати не змогли. Порушили справу з обвинуваченнями на адресу керівника порту, але за дії в 2003 році. А Бедін прийшов у порт 2004-го. «Помилочку» виправили пізніше. Знайшли-таки вину. З’ясувалося, у передвиборну кампанію порт переказав невеликі гроші благодійній організації. Та витратила їх на влаштування концерту на підтримку Януковича. Тепер усе сходиться. Підтримав — маєш. Потім знайшлися й економічні проступки. До суду, щоправда, не дійшло. Вже й нема чого. Є новий начальник і ласий шматочок у вигляді порту.
Бунт на кораблі
Нещодавно працівники державного підприємства «Дельта-лоцман» дуже негостинно зустріли самого міністра транспорту і зв’язку. Збунтувалися. Вони не пустили Євгена Червоненка до приміщення, штовхали, відключили мікрофон. Що спричинило статечних лоцманів на такі не властиві їм дії?
Річ у тім, що міністр прибув з місією представити нового директора підприємства. Колишнього, Віктора Бездольного, звільнено з посади. Колектив спробував відстояти свого керівника, котрий з нуля у 1998 році створив «Дельта-лоцман».
Роботу починали без приміщень, основних коштів, підготовленого персоналу і нормативної бази. За сім років розроблено і реалізовано комплекс програм, що становлять єдину державну систему забезпечення безпеки судноплавства у водах України. Підприємству були передані Бузько-Дніпровський лиманський і Херсонський морський канали. Завдяки проведенню днопоглиблювальних робіт кількість судопроходів у напрямку Миколаєва і Херсона зросла втричі.
Протягом останніх чотирьох років здійснюються масштабні роботи з реалізації програми «Дунай —Чорне море». Лише за чотири місяці будівництва, без бюджетного фінансування, відновилося судноплавство на українській ділянці міжнародної річки Дунай. Вартість основних фондів ДП «Дельта-лоцман» зросла з нуля до півмільярда (!) гривень.
Але навколо успішного підприємства почалися активні дії з боку різних органів, — починаючи від КРУ і закінчуючи СБУ. Пік активності припав знову-таки на березень цього року. Було і збройне захоплення будинку, і блокування оперативного транспорту для доставки змінних лоцманів. Приводом послужила кримінальна справа дворічної давнини. Про списання харчових продуктів у 2003 році на представницькі цілі на суму близько 66 тисяч гривень.
І непосвяченому зрозуміло, що справа не в горезвісних чаю, каві, ковбасі. Тим більше що Київський НДІ судових експертиз установив, що списання харчових продуктів ДП «Дельта-лоцман» на проведення ділових зустрічей, свят тощо відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів України з ведення бухгалтерського обліку.
Тут апетит розігрався неабиякий. Бажаючих поласувати треба шукати у високих владних кабінетах. Справді, чому б, не доклавши жодних зусиль, не заволодіти підприємством вартістю в мільйони. На блюдечку з блакитною облямівочкою. Може, у цьому випадку і немає очевидного політичного підґрунтя. Але дерибан у наявності.
...А міністр, кажуть, дуже образився. Тож продовження, напевно, буде.
«Зоря» догоряла...
Недавня заява Президента про приватизацію комплексу турбінобудування «Зоря-Машпроект» пролунала зненацька. На перший погляд. Адже на хвилі загальної так званої реприватизації (чи націоналізації) не має сенсу продавати лідера машинобудування. Перебуваючи у державній власності, завод половину прибутку державі й віддає.
А про те, що прибуток цей чималий, свідчить географія експлуатації миколаївських турбін. Серед покупців — Росія, Білорусь, Греція, Індія, Китай, Сінгапур, США, Канада. «Зоря-Машпроект» — найбільший у країнах СНД розробник і виробник суднових і промислових газотурбінних двигунів. За 50-літню історію поставив понад три тисячі суднових і промислових двигунів і тисячі різноманітних редукторних передач для водотоннажних кораблів різного класу, кораблів на повітряній подушці, на підводних крилах та для інших галузей промисловості.
З огляду на те, що це підприємство з величезним науковим потенціалом у галузі високих технологій, затребуваність продукції постійно збільшується. Найближча перспектива — здійснення енергетичної програми, коли газотурбінні установки виробляють електроенергію у споживчу мережу.
У цьому зв’язку заява про виставляння стратегічного об’єкта на продаж звучить не по-державному. Але, з другого боку, нічого несподіваного. Миколаївцям добре відомо, що під час свого прем’єрства Віктор Андрійович уживав усіх заходів до того, щоб швидше приватизувати підприємство. Тоді було знайдено й хазяїна, — німецьку фірму «МАН». По суті, це головний конкурент «Зорі» на міжнародному ринку турбін. Чим це загрожує? Переведенням заводу і його конструкторського підрозділу на другорядні ролі. Адже новим хазяям нецікаво розвивати і підтримувати свого конкурента.
Є ще одна проблема. Більш як 50% комплектувальних виробів і матеріалів надходять із Росії. Саме в цю країну відправляються 80% виробів «Зорі». Порушити зв’язок — означає приректи завод на руйнування.
Де ж тут політика? Та все просто. Юрій Бондін, Герой України, був довіреною особою Віктора Януковича. На своїй першій прес-конференції новий глава облдержадміністрації Олександр Садиков недвозначно натякнув на непорядні дії директора під час виборчої кампанії. Результат маємо через кілька місяців.
...Жодним чином не збираюся виступати адвокатом моїх героїв. Гадаю, люди вони цілком забезпечені і, якщо треба буде, захистять і себе, і власну репутацію. Впевнена, що до масової непокори не вдадуться і колективи цих підприємств. На барикади не підуть. Усі змирилися. Просто настав час дерибана.
Миколаїв.
