Через профспілкові лави пройшли тисячі активістів. Багато з них, нагромадивши величезний досвід у спілкуванні з людьми та у вирішенні соціальних проблем, продовжили роботу на керівних посадах в органах державної влади та місцевого самоврядування. Про один з таких колективів, а саме, міський комітет профспілки працівників державних установ міста Києва, якому днями виповнюється тридцять років з часу його утворення, наша розповідь.
***
Того дня розширене засідання президії міського комітету профспілки працівників державних установ міста Києва під головуванням його керівника Віталія Почтового, було особливо гострим і бурхливим.
Ще б пак! Адже й питання розглядалося непросте: у науково-дослідному інституті, профспілкова організація якого входить до складу профспілки працівників державних установ столиці, п’ять місяців не виплачують заробітну плату. А у кожного з працівників названого підприємства на утриманні є сім’я, і якщо немає інших доходів, то зрозуміло, в якому становищі опинилися люди. А що ж керівники, профспілкова організація, зокрема? Що зробили профспілкові діячі, щоб захистити працюючих і не допустити такого кричущого факту? І у членів президії, і у голови міського комітету профспілки Віталія Почтового, його заступника Миколи Машталера запитань було багато. Та що могли сказати ті, хто повинен був захистити інтереси своїх працівників? Профспілка у цьому випадку виявилася бездіяльною.
Вирішувати безліч різноманітних питань тут доводиться щодня. Тим паче влітку. Адже літо — гаряча пора, пора відпочинку дорослих і дітей. Багаторічний досвід роботи навчив, що про майбутній відпочинок спілчан потрібно дбати заздалегідь. Тож щойно закінчується сезон літнього відпочинку, а тут уже домовляються про придбання путівок на наступний рік. Останніми роками практикується тенденція підвищення цін на відпочинок. Але багаторічне співробітництво з багатьма санаторіями, базами відпочинку, пансіонатами, оздоровчими таборами для дітей дає можливість дотримуватися стабільності...
***
У далекому 1975 році, на засіданні Президії Української ради профспілок для покращання роботи зі спілчанами було прийнято рішення про утворення міських комітетів. Так зародилася профспілка працівників державних установ міста Києва. За тридцять років своєї діяльності профспілка зросла більш як утричі, сьогодні в ній налічується майже сімсот профспілкових організацій, а це близько 73 тисяч спілчан.
До її складу входять установи та підприємства різного організаційного та адміністративного спрямування: від оздоровчих закладів, автотранспортних підприємств, територіальних центрів соціального захисту населення до профспілкових організацій більшості міністерств, Кабінету Міністрів України, секретаріату Президента та Верховної Ради України. Останні п’ять років міський комітет очолює Віталій Почтовий, під його керівництвом комітет спрямовує роботу профспілки так, щоб захистити кожного свого члена, виховує розуміння уважного та шанобливого ставлення до всіх.
***
Принцип роботи від часу заснування міськкому не змінюється. На порядку денному завжди стоїть питання збільшення соціально-економічних та правових гарантій працівників підприємств, установ та організацій, вивчення та впровадження в життя нових форм діалогу з роботодавцями-адміністраціями. Цей напрям роботи забезпечується контролем за укладанням та виконанням колективних договорів, адже саме колдоговір є важливим і визнаним елементом соціального партнерства. Більш як вісімдесят відсотків членських організацій профспілки уклали колективні договори з роботодавцями.
Стратегічним напрямом діяльності міськком вважає досягнення соціально зорієнтованої політики держави. Тож керівні органи профспілки — активні учасники процесу укладання та виконання Генеральної угоди, в положеннях якої міськком постійно відстоює підвищення заробітної плати, збільшення виділення коштів на оздоровлення спілчан, вирішення житлових та інших соціально-побутових питань. Власне, основними завжди були три напрями діяльності: соціально-правовий захист, культурно-виховна та оздоровча робота.
Міськком не виокремлює свою діяльність від співпраці з органами державної влади та місцевого самоврядування. Саме завдяки такому співробітництву протягом усієї історії профспілки спілчани завжди мали вагому підтримку з боку держави.
***
Щороку профспілка проводить заходи з оздоровлення працюючих та членів їх сімей, особливу увагу приділяє відпочинку дітей. Міськком із залученням профспілкового активу проводить ознайомлення з умовами відпочинку в дитячих таборах та санаторіях. Варто зазначити, що лише за останні п’ять років оздоровлено близько 26 тисяч дітей спілчан. У процесі відпочинку основна увага приділяється організації безпеки життя та здоров’я відпочиваючих, їх змістовного дозвілля та якісного харчування.
Міськком прагне розширити можливості відпочинку дітей. Разом з Асоціацією “Україна-2000” налагоджено співпрацю з іспанськими колегами на безплатне оздоровлення українських дітей в Іспанії. Минулого року відправлено першу групу маленьких українців із багатодітних сімей та потерпілих внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС. Співпраця з іспанською стороною триває і цього року діти знову мають змогу відпочити на сонячних пляжах Іспанії.
***
Діяльність профспілки працівників державних установ міста Києва не раз відзначали Федерація профспілок України та органи державної влади. За кращу організацію оздоровлення та відпочинку дітей і підлітків і за підсумками оздоровлення дітей серед профспілкових організацій України в 2004 році міськком профспілки державних установ нагороджено пам’ятним дипломом Федерації профспілок України. Безперечно, зазначені нагороди та відзнаки вказують на високий організаційний та якісний рівень роботи міськкому в цьому напрямі.
***
З досвіду роботи у профспілковому русі неможливо не наголосити на її міцному кадровому забезпеченні. Завдяки плідній організаційній роботі активу разом з головами об’єднаних профспілкових комітетів, профкомів, профорганізаторів є впевненість у стабільності майбутнього. Зростатиме профспілка, зростатимуть її можливості щодо виконання основних статутних завдань, які випливають із самої природи профспілкового руху — захисту людини, її прав та гарантій, як основної соціальної цінності кожного суспільства.
