Селяни Дубенського району спробували бойкотувати здачу молока за низькими цінами, але відвоювали у заготівельників лише по п’ять копійок на кожному літрі.
Переробні підприємства Рівненщини з кожним тижнем зменшують закупівельну ціну на молоко. З 1 гривні 30 копійок вона вже впала до 60—70 копійок. Особливо «постаралися» в цьому переробні підприємства, які закуповують молоко в Дубенському районі. Їх тут чотири: ВАТ «Дубномолоко», ТзОВ «Укрмолпродукт», Крупецький та Білокриницький молокозаводи. Здавалося б, між ними є конкуренція. Однак, схоже, свою роль відіграв корпоративний інтерес. Ціну зменшили до 60 копійок за літр усі — як за командою.
Допомогти здавальникам взялися депутати Дубенської райради Федір Фурманюк, Микола Мороз та Тарас Щур. З їхньої ініціативи у селах пройшли зібрання, де прийняли рішення (підтверджене на районній нараді із селищними, сільськими головами): «Рекомендувати заготівельним підприємствам встановити фіксовану ціну за заготовлене молоко від населення не нижче 0,90 грн. за 1 літр. Начальнику управління сільського господарства... провести зустрічі з переробниками молока та протокольно оформити фіксовану ціну молока 0,90 грн. У разі відмови переробників... припинити продаж молока по району».
Такі зустрічі відбулися. Але очікуваного результату не дали. Натомість голові Дубенської райдержадміністрації О. Козаку надійшов лист від директора ТзОВ «Укрмолпродукт» С. Войтовича, в якому поважний керівник пише: «... в разі збільшення закупівельної ціни на молоко і в разі збереження незмінною діючої ціни на молоко пастеризоване та іншу молочну продукцію підприємство працюватиме зі збитками». І наводить «залізні» аргументи: мовляв, підвищення закупівельної ціни призведе до подорожчання молочної продукції.
Але чи задумуються переробники, як утримувати ту корівчину?
— Дуже важко дається те молоко, — розповіла Галина Проказюк, мешканка села Бугаївка, що в Радивилівському районі. — Це ж треба встати о п’ятій ранку, подоїти... Ще й пасовища у селі немає. Сіна заготовити також ніде. Підвода сіна коштує 250 гривень. А щоб прогодувати корівчину, треба хоча б дві. Та ще буряків, жому, соломи.
Найняти косаря — це 4 гривні за викошену сотку. А як помножити на 20 сотих — скільки само треба продати молока!
Звичайно, свої права треба відстоювати, кажуть селяни. Однак, не здай хоча б тиждень молоко — також втратиш. Дехто утримує по три—чотири корови. 40—50 літрів свиням не виллєш — вони просто захворіють. А корівка нині для багатьох — єдиний дохід у сімейному бюджеті.
У селі Птича Дубенського району застали заготівельників саме за роботою. Під’їхав молоковоз, і їздові переливали з бідонів молоко у бак.
— Чи багато здають молока ваші односельці? — запитуємо заготівельників.
— Могли б і більше. Але оскільки ціна низька, то люди згодовують чимало молока телятам, свиням.
— А ви скільки маєте за свою працю?
— Три копійки за літр.
Негусто. Уявіть собі — за зібраних 100 літрів заготовлювач матиме 3 гривні. Відвертішим був сільський голова Птичої Іван Федорин:
— У селах нашої сільради люди мають 760 корів. Однак дедалі частіше чую від них, що здаватимуть худобу на м’ясо. «Комерсанти» уже їздять по селах і забирають за безцінь молочних телят. Якщо й далі так буде, то люди просто відмовляться утримувати худобу. Не хочуть переробники думати на перспективу.
Кілька днів селяни Дубенського району не продавали молоко переробникам. З панського плеча додали їм ті 5 копійок...
А депутати Дубенської райради Тарас Щур, Микола Мороз та Федір Фурманюк підготували звернення до облдержадміністрації, Кабінету Міністрів України щодо впорядкування граничних цін на молочну продукцію.

Рівненська область.