У вересні Чопська митниця відзначатиме 60-річчя своєї роботи. На теренах України вона є одним з найбільших західних вікон в Європу.
Про нинішній день митниці розмова з її начальником Йосипом ШТРОБЛЕЮ.


Із досьє


Йосип ШТРОБЛЯ, радник митної служби першого рангу. В органах митної служби працює 18 років. Його послужний список: старший інспектор Ужгородської митниці, заступник начальника Карпатської регіональної, Східної регіональної, Бориспільської митниць, начальник управління боротьби з контрабандою Держмитслужби України. Третій місяць очолює одну з найбільших митниць держави — Чопську.

“Тромбів” на “Тисі” вже нема


— Розпочну з того, що наша митниця нині, після реорганізації, це два митні пости та два пункти пропуску: автомобільний “Тиса” та “Чоп-залізничний”. “Тису”, приміром, щодня перетинає до п’яти тисяч транспортних засобів, і навантаження на митників солідне. Щоправда, легше стало працювати відтоді, як два роки тому пост зазнав докорінної реконструкції. Для цього ЄС виділив близько трьох мільйонів доларів. “Тиса”, вдвічі збільшивши пропускну спроможність, ще й набула справді європейського вигляду. На україно-угорському кордоні забуто про горезвісні кількакілометрові черги великовагових каміонів та іншого автотранспорту.
— Йосипе Йосиповичу, представляючи вас на нинішній посаді, голова Держмитслужби України Володимир Скомаровський наголосив, що на всіх попередніх ви були особливо “незручним” для контрабандистів. То що, із вашим приходом на найзахіднішій митниці України з контрабандою буде покінчено?
— Не насмілюся бути таким категоричним. А от у тім, що її буде зведено до мінімуму, переконаний. Для підтвердження назву лише кілька цифр. Якщо за січень— березень, тобто за весь перший квартал, Чопська митниця перерахувала до бюджету 14 мільйонів 448 тисяч гривень митних податків і зборів, то лише за квітень ця сума сягнула 12 мільйонів 737 тисяч. Динаміка травня і червня — відповідно 19 та 28 мільйонів гривень. Не буду кривити душею, коли скажу, що вже досягнуто стопроцентного оподаткування всього того, що рухається через митницю і має бути оподатковано. Бо  день у день удосконалюються у своїй “професійності” й порушники митних правил. Контрабанда стає, так би мовити, аристократичнішою й вишуканішою. Це стосується і автомобільних, і залізничних пунктів пропуску. Не секрет і те, що дехто з моїх підлеглих не позбувся звички плутати державну кишеню із власною і все ще розраховує на “дах” з боку впливових покровителів. Тому питання стоїть руба: інтереси держави — насамперед. І зрушення помітні. Найбільш приємно те, що змінюється не лише атмосфера в колективі, а й психологія.
— Чопська митниця чи не першою в державі перейшла на принцип роботи за “єдиним вікном” і “єдиним офісом”. Що це дало? Напевно, вже можна говорити і про результати акції “Контрабанді — заслін”?
— Робота за принципом єдиного вікна і єдиного офісу дає змогу позбутися невиправданих затримок під час перетину кордону міжнародними перевізниками. До цього від них одні й ті самі документи вимагали і митники, і прикордонники. Спрощується й процедура оформлення вантажів, які ввозяться на митну територію України й підлягають обов’язковій сертифікації. Щодо єдиного офісу, то тепер всі види контролю — екологічний, ветеринарний, фітосанітарний, радіологічний та за переміщенням культурних цінностей — здійснюються в одному приміщенні. Це забезпечило ще й взаємний візуальний контроль для запобігання корупції.
Під час відвідин угорських колег на їх запрошення голова Держмитслужби України мав зустріч із командувачем митної і фінансової служби Яношем Надєм. Ішлося не лише про збільшення обсягів пропуску транспорту на митному посту “Чоп”, реконструкцію пункту пропуску Лужанка—Берегшурань, а й про взаємне інформування стосовно характеру вантажів по обидва боки кордону з тим, щоб ретельно контролювати їх потоки. Тож нечисті на руку ділки позбавляються можливостей махінацій із митною вартістю та незаконним поверненням їм ПДВ. Ці кошти потрапляють туди, куди й належить — до державного бюджету. Результати акції “Контрабанді — заслін” — це й збільшення кількості справ про адміністративні та кримінальні порушення із 502 минулого року до 716 нинішнього. Серед найрезонансніших кримінальних справ — затримання у квітні великої партії ексклюзивного одягу та взуття відомих фірм “Версачі”, “Арманті”, “Дольче габано” та інших на загальну суму більш як 5 мільйонів гривень, у травні — прихованих від митного огляду 263 мобільних телефонів та аксесуарів до них загальною вартістю 161 тисяча 554 гривні.
— А чи є ще якісь резерви наповнення бюджету, окрім фіскальних?
— Так. Найперше — реалізація майна, що затримано через порушення митних правил і на конфіскацію якого вже винесено судові рішення. Функцію  цю покладено тепер на державну виконавчу службу. Проте через недосконалість законодавства процес цей надзвичайно тривалий, а результат інколи — нульовий.
— Серед затриманого й конфіскованого рішенням судів майна є чимало дорогих речей, у тому числі й автомобілів...
— Так. Але вони інколи роками зберігаються на митних складах, а отже, втрачають свою ринкову вартість і відповідно бюджет. У межах всієї держави — якщо не мільярди, то мільйони гривень. Лише на нашій митниці таких транспортних одиниць 98. Їхня вартість — 4 мільйони 920 тисяч гривень, тобто більш як 90 відсотків вартості усього конфіскату, на який є відповідні судові рішення. Знаю, що склади Чопської митниці — не єдині в державі, де конфісковані авто із плином часу перетворюються на металобрухт. Тому з цього приводу маю конкретні рецепти, які могли б допомогти позбутися синдрому “собаки на сіні” і зробити державу багатшою. Тим паче що автомобілі — не єдине майно, яке пропадає або утилізується.
— Поділитеся цими рецептами?
— Зробити це, хай там комусь буде й невигідно, вважаю своїм не лише службовим, а й громадянським обов’язком.
Як уже йшлося, реалізація затриманого майна —прерогатива державної виконавчої служби. Саме вона оголошує торги і здійснює продаж майна з аукціону. Проте... Стосовно тих самих транспортних засобів, то, згідно із законом України від 7 грудня 2002 року “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні”, а також відповідної постанови Кабміну і Митного кодексу, продаж таких автомобілів та попередня їх оцінка на момент взяття на облік здійснюється з нарахуванням податків та зборів (якщо вони не були вже здійснені), що справляються при імпорті автомобілів. Тобто їхня вартість таким чином перевищує реальну ринкову на суму цих податків і зборів у кілька разів. Автомобіль, який був у вжитку, що коштував, образно кажучи, тисячу умовних одиниць,  підскакує в ціні до двох-трьох тисяч. Тож потенційний покупець воліє купити собі транспорт на автомобільному базарі. От і справді виходить: і сам не гам, і другому не дам... Тому новим керівництвом Держмитслужби зініційовано скасування обов’язкової сертифікації не нових авто, внесено пропозиції урядові й стосовно зменшення ставок ввізного мита на такі транспортні засоби, бо, як уже сказано, податкове навантаження на них у 2—4 рази перевищує вартість самого авто. І ще одне. Згідно з нормативними документами, автомобілі, на яких перебито номер кузова, двигуна чи якогось іншого агрегата і з яких вже є відповідне судове рішення, можуть бути хіба що розібрані на запчастини. Зокрема й зовсім нові, з кількома сотнями кілометрів пробігу на спідометрі. Але ж розкомплектація також потребує додаткових коштів — для оплати станціям техобслуговування за те, що вони перетворять новий автомобіль на запчастини...
— Невже відомства, в тому числі й Державтоінспекція, не можуть цю проблему вирішити й узаконити їх експлуатацію в такому вигляді, в якому ці авто конфісковані, не мають конкретного власника і не перебувають у розшуку?
— Вважаю, що вирішити це можна просто — узаконити і оформити на автотранспорт, що не має конкретного власника і не перебуває в розшуку, нові техпаспорти й передати у користування службам і відомствам, а не купувати їх на кошти державного бюджету або продавати з аукціону.
До абсурду доведено й практику реалізації підакцизних товарів, зокрема цигарок. Бо для того, щоб передати конфісковане майно органам виконавчої служби, потрібні висновки незалежного експерта. Виконавча служба стверджує, що на оплату експертизи коштів немає. А якщо й вишукує, то, зазвичай, лише на реалізацію вигідних для неї ж товарів. Допоки митникам на підставі спільного комісійного рішення з правоохоронними та контролюючими органами дозволялося реалізовувати конфісковане майно, державний бюджет поповнювався регулярно і без всіляких колізій. Вважаю, що їх було б набагато менше, якби Держмитслужба України була наділена правом оперативно-розшукової діяльності. Нині наше відомство чи не єдине у світі, яке таких функцій не має.
— А як з іншим конфіскованим майном, зокрема й підакцизним?
— Затримані підакцизні товари, а це, зокрема, спиртні напої та тютюнові вироби, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 607, заборонені для реалізації та підлягають знищенню або промисловій переробці навіть тоді, коли вони легального походження, тобто їх виробник відомий. При цьому утилізація цигарок може відбуватися лише після експертної оцінки і тільки підприємствами, які мають на це відповідну ліцензію. А це знову-таки гроші на вітер — оплата експерта, транспорту для доставки цигарок до місця утилізації тощо. До виходу в світ цієї постанови була доцільніша практика. Якщо якість тютюнових виробів відповідала вимогам стандартів, їх    передавали для реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, а за наявності оптової партії — реалізовували через аукціони в установленому законодавством порядку. Тютюнові вироби 5-го класу, з дозволу органів санітарно-епідеміологічної служби, підлягали передачі підрозділам Міноборони за цінами, не вищими оптово-відпускних, що склалися на товарному ринку України на цей вид тютюнових виробів, з подальшим проведенням розрахунків бездисконтними векселями Держказначейства. Як мовиться, ходимо по скарбах, але лінуємося нахилитися, щоб підняти їх.
...Митниця — це напружені щоденні будні, і дуже часто — непередбачувані. Її працівники стоять на сторожі не лише економічних інтересів держави. Коли цей матеріал готувався до друку, на митному посту “Тиса” було конфісковано 50 ікон. Деякі з них не мають аналогів, є ексклюзивними й виготовлені в XVІІІ—XІX століттях. Тепер вони поповнять національну скарбницю держави. За словами Йосипа Штроблі, вартість їх підрахункам не підлягає, бо це — національне надбання.