Чим палкіше кохання, тим гіркіше розчарування... Цю істину сьогодні на практиці пізнають тернопільці. Їх з повним правом можна віднести до локомотиву помаранчевої революції. І ось маємо свою владу: вимріяну, виборену. Але знову чується глухе невдоволення. Передусім — кадровими розстановками. Зрештою, не таке вже воно глухе. Призначенням у багатьох районах передували мітинги і пікети. Люди не хотіли бачити на керівних посадах осіб, які чимось себе скомпрометували. Але якщо раніше лунали звинувачення переважно у приналежності до старої влади, у некомпетентності (двоє голів райдержадміністрацій потрапили на посади без вищої освіти), то нині нагору повилазили речі значно серйозніші.


Подвійні стандарти


У Підволочиському районі останнім часом тільки й розмов, що до влади прийшли люди, біографії яких нічим не кращі за біографії екс-прем’єра. «За що ми боролися?» — перепитують люди одне в одного. Деякі депутати за підтримки політичних сил спробували винести питання про суспільно-політичну обстановку в районі на сесію районної ради, але до порядку дня воно не потрапило. Як пояснив мені згодом голова районної ради Богдан Стадницький, були питання значно важливіші. Наприклад, як дотримуватися правил екології при знищенні колорадського жука. Незважаючи на те, що питання про суспільно-політичну обстановку втрапило лише до «Різного», розголосу воно набуло в усій області — завдяки трансляції фрагментів роботи сесії телекомпанією ТУ-4. Широко висвітлювалися дискусії навколо цього на сторінках районної газети «Гомін волі».
Таємниці, отже, не було. Але коли я спробувала отримати коментарі з цього приводу в голови Підволочиської райдержадміністрації Василя Олійника, він порадив мені не порпатися у брудній білизні. Мовляв, працюють його заступники нормально, все зорано-засіяно, і в промисловості порядок. «А якщо у сиву давнину, — сказав Василь Петрович, — у когось щось і було, то я не зобов’язаний про це знати. Допуск до державних таємниць їм дали».
Допуск, можливо, дали. І судимості давно погашені. А як бути з мораллю? Чи вона одноразового використання? Застосував раз — і викинув. Але люди з таким підходом не згодні. Я розмовляла у Підволочиському районі з селянами, представниками інтелігенції. Хай влада не сподівається, що все минає безслідно. Люди все ще вірять верховній владі, а ось до дій місцевої налаштовані критично. Кажуть, що нічого не змінилося. До чиновників доступитися непросто, а якщо й достукаєшся, то результати здебільшого нульові. І не такими блискучими видаються їм справи у районі, як вважає голова адміністрації. Роботу знайти неможливо, у селах залишилися старі й малі, молодь — на заробітках. Перспектив — жодних. Дехто із заробітчан, натхненний помаранчевою революцією, повернувся додому. Але подивилися — і поїхали знов у світи.


«Проколи» в кадрових питаннях


У своєму листі на ім’я Прем’єр-міністра України, генпрокурора, голови СБУ і міністра внутрішніх справ голова політичної ради партій та громадських організацій Підволочиського району коаліції «Сила народу», голова районної організації УНП Зіновій Тетюк запитує: «Чи може перший заступник голови Підволочиської РДА, начальник районного управління сільського господарства В. А. Городницький, засуджений свого часу на два роки позбавлення волі за ст. 140, ч. 3 ККУ (крадіжка з проникненням у житло) обіймати цю посаду з морального та правового боку? А як бути з вимогами відділити бізнес від влади? В. А. Городницький зумів за короткий час приватизувати за безцінь ВАТ «Райсільгоспхімія» і створити на його базі власний бізнес. На сьогодні через нього в район постачають засоби захисту, мінеральні добрива. І нинішня його посада сприяє розвитку власного бізнесу. За п. Городницьким не стоїть жодна з політичних партій коаліції «Сила народу», участі у публічній політиці він не брав. Як здобув посаду — нам відомо, він людина багата.
На районному рівні ця ситуація впадає у вічі, бо містечко наше невелике. Люди невдоволені, протестують і гнівно кивають на Київ. Дехто каже, що, оприлюднивши цю інформацію, ми завдали удар у спину команді Віктора Андрійовича і Юлії Володимирівни, але ми вважаємо навпаки: наша влада має позбутися людей з кримінальним минулим. Мої земляки, які віддали у районі понад 95 відсотків голосів за Віктора Ющенка, не хочуть бачити при владі людей з біографіями, як у Януковича».
У розмові зі мною З. Тетюк зізнався, що пробував вирішити це питання на місці, щоб не виносити сміття з хати, але реакції на своє звернення до керівників районної і обласної адміністрацій не дочекався.
На сесії йшлося про ще одного заступника голови райдержадміністрації, Ігоря Смеречинського, котрий також мав проблеми із законом (перетин кордону з підробленими документами). У своєму листі З. Тетюк його не згадує. Мені пояснив це так: чоловік брав активну участь у політичному житті, передвиборній кампанії, їздив спостерігачем на Донбас. Сам Ігор Смеречинський розповів мені, що, втративши роботу (він працював головним лікарем Скалатської номерної лікарні), мусив рятуватися заробітками за кордоном. Ось і сталася прикрість. Але слів з пісні не викинеш.
Я попросила прокоментувати ці факти голову облдержадміністрації Івана Стойка.
— Я нічого не знав, — сказав Іван Михайлович. — У документах, поданих мені на підпис, про це не йшлося. Сьогодні ці люди не є винні перед законом. А взагалі я хочу, щоб усі були чесні перед законом і людьми.
Та хто ж цього не хоче? Проте в області такі факти непоодинокі. «Проколи» в кадрових питаннях є і в інших районах.


***


У народі кажуть: «Від тюрми і від суми не зарікайся». Справді, на життєвій ниві всіляке трапляється. Той, хто колись спіткнувся, згодом може стати шанованою людиною, досягти професійних чи бізнесових висот. І, як мовиться, на здоров’я. Але до влади — зась. Бо за що тоді люди стояли на Майдані? Хіба не за «чесну і прозору»?

Тернопільська область.