Канікули! Саме час поговорити про позашкільну освіту (ПО). Бо на відміну від шкільної, вона не знає канікул, не знає вихідних. Навпаки, позашкільне навчання і виховання активізується саме тоді, коли школи відпочивають.
Не применшуючи ролі ЗОШ, де ПО займаються, як правило, вчителі-ентузіасти, для яких ведення гуртка — хобі, хочу розповісти про спеціалізовані заклади. Вони у кожному районному, місцевому і обласному центрах — Палаци дітей та юнацтва, Центри (клуби) юних техніків тощо.
Заклади збереглися — і це тішить. Вони розвиваються — і це додає віри, що держава не стоїть осторонь. Не стоїть, підтримуючи, щоправда, більше морально, ніж матеріально. Ви потрібні, каже влада, але витягайте себе із безвиході самі, а ми допоможемо, скільки зможемо. І заклади ПО себе витягають. Вони зводяться на ноги, щоб дітям нашим показати маяки: навчити, зорієнтувати у морі численних професій; виявити і підштовхнути таланти до творчих вершин Говерл і Еверестів.
Шукати удень з вогнем центри і палаци не треба. Залишмо Київ, де сам статус столиці допомагає закладам освіти розвиватися ефективніше, ніж у регіонах. Їдьмо до Харкова, колишньої столиці. Як там живе ПО?
Звісно, про всі позашкільні центри міста науки і мистецтв не розповіси. Вибрав два характерних, де, на мій погляд, зібране усе позитивне і проблемне, де віддзеркалюється суть ПО. Йдеться про станцію юних туристів і міський дитячий Палац культури.
Перша адреса — Харківська обласна станція юних туристів — одна з найбільших в Україні. А за специфікою діяльності, кадровим потенціалом і здобуткам вона не має аналогів.
На станцію я вийшов випадково. Як буває з грибником: іде собі лісом, захопився збором підберезовиків і раптом розгинає спину, а перед ним мальовнича галявина з невеликою водоймою...
«Галявиною» став для мене «Довідник юного краєзнавця Харківщини», який презентувала мені начальник головного управління освіти і науки ОДА Людмила Бєлова. Це унікальне видання упорядкували Валентина Редіна і студентка Національного університету ім. В. Н. Каразіна Оксана Сіталова. У ньому міститься історія заселення краю, походження назв міст і сіл, інформація про видатних осіб, найпривабливіші об’єкти туризму, карта і герби районів. Заінтригувало те, що матеріали брошури із 112 сторінок підготували самі юні краєзнавці — вихованці станції. Дослідження не одного покоління школярів таким чином матеріалізувалися.
А завітайте в кабінети геології, археології — тут теж усе знайдене і зроблене руками вчителів і учнів.
— Інтерес дітей до краєзнавства і туризму, відповідно до екології, помітно зростає, — не без задоволення констатує Валентина Андріївна. — Тисячі дітей долучаються до цього станцією і районними центрами туризму. Походи, екскурсії, олімпіади, зльоти, конкурси, конференції — це тільки назви заходів, в яких торік активну участь взяли близько 70 тисяч школярів області.
А назви туристичних гуртків свідчать про масштабність роботи: лижний, велосипедний, спортивний, гірський, пішохідний, водний, спортивне орієнтування... Хлопці й дівчата Харківщини — неодноразові призери міжнародних і всеукраїнських змагань.
Літо — час таборів і походів, у яких свої навички удосконалюють тисячі краєзнавців і туристів. А восени вони сядуть за парти. Скажімо, при краєзнавчому відділі станції працюють дев’ять секцій історико-географічного напряму територіального відділення Малої академії наук. Цього року харків’яни стали переможцями Всеукраїнського конкурсу-захисту учнівських науково-дослідницьких робіт учнів — членів МАН. Вони вибороли найбільше (30) призових місць. Область же представляли 38 талановитих школярів. З них семеро (п’ять призерів) — вихованці обласної станції юних туристів.
— Вивчення історії, культури, природи рідного краю розпочинається з навчальних екскурсій по Харкову і області, — розповідає Валентина Редіна. — Наші працівники організовують їх за 26 маршрутами. Але цим не обмежуються — школярі виїжджають у Крим, Карпати, Одесу, на Вінниччину тощо. Наші діти активно поєднують краєзнавчу, туристичну діяльність із відпочинком у профільних таборах на узбережжі Чорного і Азовського морів, в Яремчі, Ворохті...
При станції працює дитяча база на 50 місць. Для підготовки юних екологів, географів, археологів, гідрологів, туристів облСЮТур має усе необхідне: обладнання, комп’ютери, засоби зв’язку і транспорт. Закуплене, зазначте, самим колективом за позабюджетні кошти.
Уміють колеги Редіної працювати, мають змогу заробляти. Інакше і не може бути у однодумців. До речі, частина педколективу — колишні гуртківці, учні Валентини Андріївни. Зокрема, Наталя Огурцова, методист по роботі з обдарованою молоддю, Ірина Скриль, заввідділом краєзнавчої роботи, Роман Федотов, майстер спорту міжнародного класу і Володимир Іванов — обидва керівники гуртків.
Очолювані закоханою у свою справу директором, працівники станції не чекають манни небесної. Усе, що побудовано, пофарбовано, відремонтовано і запроваджено — усе справа рук Редіної та її помічників Михайла Позова, Ігоря Радченка, Марії Коновалової, Зої Грунтківської та інших.
Чи треба дивуватися, що до одного із кращих позашкільних закладів України діти їдуть з усіх куточків області. Втім, це тема окремої розповіді...
Харків.
