Нещодавно заньківчани — Наталія Боймук, Галина Давидова, Андрій Сніцарчук, з. а. України Альбіна Сотникова —повернулися з Чеховського фестивалю у Москві.
У підмосковному Мелихово, садибі-музеї великого письменника, їх традиційно чекали з радістю. Адже провідні російські театрознавці, літературознавці, дослідники творчості Чехова вже чотири роки поспіль захоплюються щоразу новою виставою народної артистки України Алли Бабенко — «Дядя Ваня», «Дама з собачкою», «Вітрогонка», «Дім з мезоніном».
Остання з них була показана в парі з біографічною виставою «Спокуслива особа», літературну основу якої написав за листуванням Чехова й Ліки Мізинової директор Мелиховського музею Юрій Бичков. Чи варто казати, що до сценічних версій за творами улюбленого письменника автор ставиться з особливою вимогливістю. Саме з урахуванням вражень від попередніх вистав п’єсу написано спеціально для А. Бабенко й заньківчан. Її прапрем’єра, яка відбулася не у Львові, а саме в Мелиховській садибі, набула, крім запланованого режисером і акторами, особливого змісту. Але найкраще про свої враження говорять глядачі-професіонали.
О. Шевляков, театральний критик: «Я подивився «Дім з мезоніном» і навіть не хотілося дивитися далі, був переповнений. Подивився другу виставу, і не знаю, що краще, — настільки ви були хороші. Мені здається, що Алла Григорівна (я шанувальник її режисури, вона чудово все це робить) знайшла вельми цікаве рішення і для цього оповідання, і для п’єси Ю. Бичкова. Вона дивовижно сприймає прозу, у прозі бачить п’єсу, і актор починає грати — це надзвичайно цікавий прийом, такий «фірмовий знак» Бабенко.
М. Торопов, н. а. Росії: «Коли проживаєш по-справжньому, це відразу діє, адже саме за цим приходять до театру. Лише за цим, за співчуттям, переживанням і за участю в процесі, який відбувається... І ваших очей я забути не можу. Дуже щиро — все було в єдиній надзвичайній атмосфері, атмосфера — це душа вистави, без атмосфери ми всі тільки полонені...»
Ю. Бичков, автор п’єси «Спокуслива особа»: «У мене у п’єсі було бажання сказати ВСЕ. Все сказати неможливо, але тут це було. У мене Чехов багато говорить, тут це відійшло, не зникло, а пішло в глибину. Чудово звучить підтекст у Альбіни Сотникової. Вражає талант у тому, як режисер відкрила дивовижну людину, героя вистави. Пластика А. Сніцарчука забезпечила тональність тонкого чеховського гумору, здавалося, це — живий Антон Павлович...»
Л. Гарон, театральний критик: «Сьогодні я раділа, що Чехов звучить українською, справді звучить музикою, і мені все зрозуміло, завдяки тому, як глибоко, як трепетно зіграно це акторами. Навіть слово «зіграно» тут не підходить. Як прожито, пережито! Такої Ліки (А. Сотникова) я ніколи ніде не бачила. Такий м’який, іронічний і, водночас, сором’язливий, витончений Антон Павлович. І безмежно чарівна, з величезними очима Місюсь (Наталія Боймук) ще по-дитячому наївна, по-дитячому переживає свої дорослі почуття. І чудова Катерина Павлівна (Галина Давидова) вона — та сама внутрішня пружина, яка регулює все, що відбувається. І все йде так, як повинно йти... Спасибі Вам за вашу творчість, за те, що показали нам такого Чехова й таких жінок, які були з ним поруч. Будемо чекати...»
Заньківчани також чекатимуть наступних ролей, фестивалів, задушевних зустрічей із витонченими поціновувачами. Творчість Чехова є не тільки однією з недосяжних світових височин, а й окремою сторінкою в житті нашого театру, завжди відкритою для тих, хто відрізняє справжню культуру від так званої масової.

Львів.