У Шаргородському районі, що на Вінниччині, 20 шкіл вже три роки поспіль отримують газ із ... соломи та лушпайок соняшника. Вони успішно застосовують революційний винахід Спеціального конструкторського бюро (СКБ) Сухіна — невеликі за розміром енергетичні установки, які перетворюють сировину, що містить водень, на голубе паливо.
На перший погляд — неймовірно: з відходів деревообробної промисловості, сільського господарства, побуту, низькокалорійного вугілля, торфу, лігніну можна отримувати газ, електроенергію та рідке пальне. Ось і у школах Вінниччини спочатку засумнівалися, тому і не поспішали відмовлятися від пічного опалення. Але коли побачили, що диво-машина добре працює, та ще й витрати за опалення зменшилися майже втричі, перейшли на унікальну технологію.
Дивно, що в Україні, яка лише на 10 відсотків забезпечена власною нафтою та на 25 відсотків — природним газом, не поспішають впроваджувати систему екологічно чистої і дешевої енергії. За нинішніх темпів індустріального розвитку запасів нафти вистачить на 40—50 років, природного газу — на 60—70. Та й ціна на такі енергоносії рік у рік підвищується, не кажучи вже про їхню незворотну шкоду.
Прикро, але винаходом СКБ Сухіна зацікавилася не Україна, а Філіппіни. Нещодавно у нас побували представники цієї країни, які вирішили на власні очі побачити пристрій, що із кокосових відходів вироблятиме синтез-газ.
Ними фактично завалена південна країна. Адже із цього горіха тут виготовляють усе — від їжі та напоїв до одягу і ґудзиків, а кокосові шкірки щодня тоннами вивозять на смітники.
Українські винахідники впевнені: найближчим часом зарубіжні інвестори почнуть вкладати у проект мільйони, співвітчизники поки що не бачать очевидної вигоди від установки. Крім того, у нас, на відміну від тих самих Філіппін, законодавством не передбачено пріоритетне використання альтернативних джерел енергії. А тим часом у світі незабаром отримуватимуть енергію навіть із гречки чи насіння...
Київ.
