Заклики до розвитку в Україні малого бізнесу деякі підприємливі люди з Тернополя сприйняли по-своєму. І, недовго думаючи, вирішили «розвинути» малий бізнес... із великого: взяли та й роздробили на маленькі підприємства одне велике. Як казав відомий гуморист, «учора великі, але по п’ять, а сьогодні по три, але маленькі».
Так замість одного великого та перспективного підприємства ВАТ «Ватра» на його базі з’явилось у славному місті Тернополі близько десятка дрібних фірмочок. І нічого, мізкували, певно, при цьому «батьки-творці», що ВАТ «Ватра» — акціонерне товариство і його справжні власники-акціонери — кілька юридичних та понад 10 тисяч фізичних осіб, громадян України — ні сном ні духом про такі кардинальні кроки призначеного (згідно з чинним законодавством, найнятого) ними ж керівництва не знають і «одобрямс» на це, звісно, не давали. І що власне українське законодавство у даному конкретному випадку — порушено. Та й інтереси держави і регіону тут щось не зовсім проглядаються...
Але головне, вважали, певно, містечкові «новатори», що майбутнє новоспечених засновників (мається на увазі, власників цих приватних фірм, що утворилися на базі ВАТ «Ватра» з легкої руки його голови правління, а з 2002 року — голови наглядової ради, за підтримки вірного заступника) буде гарантованим і старість — забезпеченою...
Можливо, так би воно й сталося, коли б деякі з особливо прискіпливих акціонерів не поцікавилися: а як там втілюються намічені ними плани про перспективний розвиток ВАТ «Ватра»?.. Як призначене акціонерами керівництво виконує наказ акціонерів зберегти працездатність базового у вітчизняній галузі світлотехніки підприємства, ринок — український і зарубіжний та здійснювати поступові напрацювання на великі перспективні проекти, кредитні ресурси тощо? Звісно, що керівництво вони ж обирали, і вірили, і довіряли йому... Однак недаремно старі люди радять: довіряй, але перевіряй. Перевірили...
Як з’ясували акціонери, обраний ними екс-голова правління і нині діючий голова наглядової ради ВАТ уже давно «правив» тільки на власний інтерес. А інтереси решти акціонерів відійшли на задній план. Та так далеко, що якби ще трохи, то вже б і не розгледіли...
Отже, на базі акціонерної «Ватри» створили малі підприємства, у назві деяких з них навіть залишивши слово «ватра». Тобто, цим самим, на нашу думку, вони незаконно використали торгову марку, порушили майнові і немайнові права акціонерів, втративши обсяги виробництва і, відповідно, ринки збуту, досвідчений інженерно-технічний та дослідно-конструкторський персонал.
Власне, головному «донорові» ВАТ «Ватра» тернопільські «новатори» залишили лише функції «надання (продаж) послуг щодо енергопостачання, забезпечення екологічної та пожежної безпеки, догляд за будівлями, дорогами, комунікаціями, охорони об’єктів, обслуговування соцсфери». І зараз завершується процес висмоктування з «Ватри» останніх соків, адже плата за устаткування й обладнання навіть не покриває його амортизації...
Коли ж перейти на суху мову цифр та статистики, то — колись сильне підприємство не тільки Тернопільщини, а й базове у цій галузі загалом в Україні та одне з провідних на терені СНД — в останні часи втратило абсолютно у всіх позиціях. Зокрема, уже практично стовідсотково позбулися вітчизняного ринку побутового освітлення: тут господарюють польські й турецькі виробники, не кажучи про відомі торгові марки, такі, як «Філіпс». Майже втрачено ринок приладів денного освітлення: тепер у Тернополі тільки механічно монтують ці прилади з російських комплектуючих. Погублено науковий потенціал: конструкторські кадри або звільнено, або перекваліфіковано, хоча нині на вітчизняному та світовому ринку чи не найбільше цінуються й оплачуються саме нові розробки, технології, конструкторські рішення. Ті крихти виробничих новинок, які ще освоює підприємство, закуповуються в сусідній Польщі, яка, фактично, ще зовсім недавно вивозила з України всю побутову світлотехніку, а тепер з нуля розвинула власне виробництво, яке, можна констатувати, вже процвітає...
Дихає на ладан на «Ватрі» і виробництво промислової світлотехніки. Хоча вітчизняний ринок тут досить стабільний. Адже основні споживачі: великі металургійні, хімічні, гірничорудні підприємства, шахтні комплекси, — працюють і, попри всілякі наявні проблеми, все ще залишаються основними наповнювачами українського бюджету.
Для порівняння: якщо в 1993 році «Ватра» виготовляла товарної продукції на 70 мільйонів гривень, у 2000-му, відповідно, на 50 мільйонів, то за минулий, 2004 рік, лишень на 7 мільйонів. Відповідно, на підприємстві працювало спочатку понад 5 тисяч працівників, у 2000 році — близько півтори тисячі, а сьогодні — 70 чоловік... Де ж решта? Як відомо, Тернопільська область — серед лідерів з безробіття.
Висновок із цієї історії напрошується досить сумний. Дбаючи тільки про власну кишеню, підприємливі люди з Тернополя роздробили і, фактично, майже знищили велике перспективне підприємство. При цьому вони зрадили інтереси всіх, хто їм довіряв.
Насамперед громади: бо серед акціонерів «Ватри» — понад 10 тисяч фізичних осіб, звичайних українських громадян, які розраховували, що їхні приватизаційні сертифікати, вкладені у це підприємство, та придбані акції принесуть прибуток родинам. А також — партнерів по бізнесу ВАТ «Ватра», адже ринкова вартість підприємства, на думку акціонерів, порівняно з 2000 роком, зменшилася більш ніж у 10 разів, а вартість акцій, відповідно, впала у десятки разів.
По-друге, регіону: через те, що знизилися обсяги виробництва і прибутки, втрачено перспективне наповнення місцевого бюджету, який сьогодні набуває дедалі більшого значення і серйозніше впливає на розвиток кожної області.
По-третє, вітчизняної економіки, тому що з народногосподарського комплексу зник цілий сектор побутової світлотехніки і втратила раніше завойовані економічні позиції галузь у цілому.
І, хоч як сумно це констатувати, зраджено інтереси держави загалом, адже втрачено важливі бюджетонаповнювальні для України ринки — і вітчизняний, і зарубіжний.
Чому ж проголошені новою українською владою і палко підтримані тернопільцями соціально-економічні цінності задля блага усього народу окремі підприємці з Тернопільщини чи то не почули, чи не так зрозуміли, а може, й просто зігнорували?..
Ігор Косовцов, генеральний директор компанії «Основа», акціонер ВАТ «Ватра».
