Хто і чому намагається завадити найбільшій державній компанії України і найпотужнішому вітчизняному платнику податків відстоювати національні інтереси України?

За останні три місяці нафтогазовий ринок України пережив три кризових ситуації — «бензинову», «туркменську» й нинішню «російську». Варто зазначити, що з двох перших держава вийшла успішно — і далеко не в останню чергу це відбулося завдяки виваженій та професіональній роботі НАК «Нафтогаз України». Однак протягом останнього тижня навколо НАК «Нафтогаз України» вирує штучно створена «дискусія», раз по раз лунають критичні заяви на адресу керівництва «Нафтогазу», нагнітається паніка довкола нібито можливої чергової кризи в галузі. Тому варто відкинути емоції і об’єктивно розібратись, чим є насправді такі підкилимові ігри, хто в них грає і кому це може бути вигідно.

Ліки проти «бензинової лихоманки»


Щовесни ринок нафтопродуктів переживає чергову кризу. Ситуація щороку розвивається за одним і тим же сценарієм і щороку паніка на ринку нафтопродуктів починається... несподівано. Цієї весни стан справ ускладнився ще й тим, що на проблемі зіграли всі можливі політичні опоненти як нової влади, так і нової команди менеджерів НАК «Нафтогаз України». Попри всі складнощі, бойове хрещення «Нафтогаз» пройшов гідно. Автомобілісти напевне пам’ятають, що в ситуації, коли після встановлення граничного рівня цін продаж бензину на більшості АЗС просто зупинився, на автозаправках НАК «Нафтогаз України» нафтопродукти відпускались у вільному режимі. Саме це допомогло послабити панічні настрої серед споживачів на ринку і певною мірою стабілізувати ситуацію.
Треба зауважити, що в НАК «Нафтогаз України» відразу усвідомлювали недоречність введення жорсткого адміністративного регулювання на ринку нафтопродуктів — про це неодноразово заявляв голова правління компанії Олексій Івченко. Хтозна, якби до його рекомендацій прислухалися відразу і не затисли надмірно цінову межу для високооктанових бензинів, то, може, квітнева бензинова проблема не була б такою гострою. Те, що відмова від регулювання ринку після втручання в ситуацію Президента України дозволила подолати кризу, свідчить на користь цього припущення.
Однак «Нафтогаз» аж ніяк не збирається чекати наступного приступу «бензинової лихоманки» — ліки від неї треба шукати вже зараз. Вже зараз він веде активну роботу зі створення вертикально інтегрованої нафтової компанії й пошуку альтернативних джерел надходження нафти. Зокрема, у квітні голова правління «Нафтогазу» Олексій Івченко провів ряд зустрічей з високопосадовцями Лівії, в результаті чого партнерські стосунки між Україною та Лівією в нафтогазовій галузі вийшли на принципово новий рівень. Окрім попередніх домовленостей між сторонами про освоєння Україною тамтешніх нафтогазових блоків, лівійська сторона висловила зацікавленість пропозицією Олексія Івченка стосовно будівництва на території Лівії газо- та нафтопроводів, а також підземних сховищ природного газу. Одночасно в пошуках шляхів диверсифікації енергоносіїв керівництво НАКу проводить ряд продуктивних зустрічей з першими особами Азербайджану, Казахстану, ОАЕ.


Туркменський газ подешевшав


Черговою кризовою ситуацією в галузі став скандал довкола туркменського газу. Наприкінці травня в ряді російських ЗМІ несподівано з’являються чутки про те, що Туркменистан планує мало не вдвічі підвищити вартість газу для України, і про те, що Сапармурат Ніязов провів з Віктором Ющенком ряд неприємних для України телефонних розмов. Врешті-решт, з’являється навіть цитата Туркменбаші про те, що Україна начебто дурить свого стратегічного партнера і заборгувала чи то 600, чи то 900 млн. доларів.
Вже за три дні голова правління НАК «Нафтогаз України» провів переговори з Сапармуратом Ніязовим, в ході яких сторони підписали ряд стратегічно важливих угод. По-перше, починаючи з другого півріччя 2005 року вартість туркменського газу для України знижується з 58 до 44 доларів за тис. кубометрів. По-друге, обсяги поставок так званого інвестиційного туркменського газу (він є найдешевшим для України) вже в поточному році зростають з 4,5 млрд. до 5 млрд. кубометрів, а в наступному році цей показник становитиме 6 млрд. Крім цього, сторони домовились про підписання у вересні поточного року довгострокової угоди щодо поставок в Україну газу з Туркменистану, розрахованої на 25 років.
Так, зниження ціни на газ пов’язане з переходом виключно на грошову форму оплати. Однак українські товаровиробники збережуть присутність на туркменському ринку — протягом наступного року Туркменистан готовий купити наших товарів на суму до 500 млн. доларів за світовими цінами. Відтак, постачання блакитного палива відбуватиметься за прозорою ринковою схемою.
Ситуація ж з товарними розрахунками супроводжувалася постійними скандалами й привертала увагу правоохоронних органів. Саме з цієї причини ряд причетних до газових розрахунків високопосадовців Туркменистану позбувся своїх посад. І, можливо, саме цим пояснюється такий підкреслений захист нібито вигідності товарних схем, який зараз активно здійснюють колишні керівники «Нафтогазу». «Я не розумію, звідки так багато людей, які не можуть зрозуміти, що сьогоднішня позиція НАК «Нафтогаз України», керівництва НАК «Нафтогаз України» — це позиція, яку повинен підтримувати кожен українець, — зазначає народний депутат Павло Качур. — Кожен з нас повинен чим може посилювати таку позицію».


Політичне підґрунтя «російського конфлікту»


Найнесподіванішим за останній час закидом на адресу України стало звинувачення російського «Газпрому» в нібито зникненні з українських газових сховищ 7,8 млрд. кубометрів російського газу. Щоправда, після низки переговорів і надання НАК «Нафтогаз України» всіх відповідних документів керівництво «Газпрому» визнало, що газ нікуди не зникав і таки перебуває в підземних сховищах газу (ПСГ). Мало того, не є проблемою і питання відбору газу зі сховищ: в укладених між «Нафтогазом» і «Газпромом» контрактах прямо вказано, що даний газ може бути відібраний з газосховищ рівними частками виключно у період з 15 жовтня до 15 квітня.
Тому будь-який тиск з боку Росії на Україну в цьому питанні, на думку експертів, має швидше політичне забарвлення, ніж економічне. Народний депутат Андрій Шкіль упевнений: «Це справа не стільки економічна, скільки політична. Зараз, напередодні перемовин з приводу інвестиційних пропозицій ряду західних держав, Росія намагається виставити Україну перед Заходом як ненадійного партнера. Я не знаю, чи ми були ворогами, чи будемо, але конкурентами ми є зараз, тому що в нас однакова пропозиція світові з багатьох пунктів. В чім суть у даному випадку? До України звернулося кілька споживачів російського газу — країн і фірм, які обслуговують ці країни — з тим, щоб розташовувати свій газ в українських сховищах. Очевидно, що це дуже вигідно українській газотранспортній галузі і невигідно Росії. Одразу після цього і з’явились заяви про нібито зникнення газу з наших ПСГ. Я здивований тим, що ні офіційна Україна, ні хоча б МЗС в жодний спосіб не реагують на це».
Народний депутат Павло Качур додає: «Росія виявилась неготовою до того, що Україна здатна захищати свої національні інтереси. Колись це була вотчина для взаємного пограбування, газ і нафта були предметом наживи як з однієї, так і з другої сторони. І коли сьогоднішнє керівництво НАКу пропонує прозорі схеми в такому важливому питанні, як енергозабезпечення, спирається на національні інтереси, це не подобається тим, хто живився на цих схемах, в тому числі і в Україні. Але мене найбільше дивує факт, що сьогодні будь-яка політика, яка запускається в Росії, надто активно і так щедро відпрацьовується українськими ЗМІ».
Так що є всі підстави сподіватися, що «російська криза» буде вирішена так само успішно, як і дві попередні.
А щодо нинішніх результатів роботи «Нафтогазу України», то вже зараз є абсолютно чіткий критерій її оцінки. Якщо для комерційної компанії показником успішності є розмір прибутків, то для державної компанії цим показником є розмір відрахувань до бюджету. За перше півріччя НАК «Нафтогаз України» відрахувала до держбюджету 5,7 млрд. гривень. Це вдвічі більше минулорічної суми за той самий період і майже дорівнює сумі відрахувань НАК за цілий 2004 рік.
Прикметно, що таких вагомих результатів лише за чотири місяці роботи нової команди менеджерів «Нафтогазу» вдалось досягти не шляхом підвищення тарифів на енергоносії, а саме через руйнацію тіньових схем відпливу державних капіталів. Відтак стає зрозумілим невдоволення прозорою політикою управління компанією тих, хто до останнього часу грів руки на махінаціях з грошима компанії, і тих, хто мріяв після зміни політичної ситуації успадкувати ці тіньові схеми.