Частенько ставлю запитання: що буде з обдарованими дітьми, закрий хоча б на місяць палаци творчості, клуби за інтересами, гуртки і секції. Вони завиють, напевно, від нудьги і байдикування, відлучення від улюбленого заняття у багатьох викликає стрес. Як і в педагогів, не менш обдарованих і захоплених.
Думаю так щоразу, коли зустрічаюся з дитячою творчістю — яскравою, талановитою, щирою. Після зустрічей з вмілими і спритними, голосистими і пластичними, розумними і добрими хочеться поринути в дитинство і...
Це бажання з’явилося й у Харківському міському дитячому Палаці культури. Лише зазирнувши до глядацької зали і послухавши фрагмент пісні у виконанні ансамблю «Сударушка», у мене щось тьохнуло в душі, а горло перехопило. Такі емоції переповнювали і під час огляду фото-і картинних виставок, м’якої іграшки і виробів з кераміки, дерева, бісеру і лози. Але ж це не вся творчість юних. В об’єднаннях, гуртках і студіях 47 (!) найменувань займаються майже п’ять тисяч обдарованих. Навіть перелічити їх складно, а вже розповісти про кожну самобутню групу... Їх тут 316, працюють з ними 113 досвідчених педагогів.
У серпні виповниться 12 років, як тодішній міський голова Євген Кушнарьов вручив символічний ключ від Палацу культури Олексію Какуріну, першому директору, талановитому організатору і щирому наставнику, про якого з любов’ю згадують і сьогодні.
Його справу продовжила Любов Макиннікова, котра нині очолює управління культури міськради.
Патронат над позашкільним закладом, знаним у Болгарії, Словаччині, Франції, Італії, Угорщині, Польщі та на Кіпрі, здійснює нинішній голова Харкова Володимир Шумілкін, котрий активно і дієво реагує на запити найневимогливіших і добросердих, а тому головних городян — дітей.
Дивно, але факт: чиновники від культури, міське начальство всіляко підтримували осередок дитячої творчості й в нелегкі часи зуміли його зберегти. Не розтринькавши матеріально-технічну базу, не втративши жодного квадратного метра площі. «Приміщення в оренду не здаються», — оголошення на вході, яке викликає гордість не лише у директора. Палац приростав кількістю гуртківців та якістю їхнього навчання. Чим і нажив слави одного з кращих у країні.
— І все-таки втрати є, — зітхає директор Палацу культури Світлана Боровська. — Не зберігся духовий оркестр і нещодавно закрили басейн.
Якщо без мідних труб прожити можна (ну, немає охочих в них дути, що поробиш?), то без водних доріжок буде важко. Басейн відвідували тисячі дітлахів і дорослих, але його аварійний стан не міг не турбувати керівництво.
Міський голова ламає голову, перепрошую за тавтологію, і шукає, шукає вихід. І знайде його, тому що це потрібно дітям. А все, що їх стосується, у Володимира Шумілкіна — на першому плані. І доводив він це не раз...
...Про всі добрі справи обранця харків’ян не розповіси. Досить сказати, що жоден захід — чи то конкурс, виставка, масове свято — не залишається поза увагою міського голови і працівників управління культури. На слуху ще проведений навесні Всеукраїнський фестиваль дитячих і юнацьких аматорських театрів «Маски Мельпомени». Готували його три (!) роки. Ініціатор проведення в Харкові — Світлана Боровська. Організатори —Український державний центр позашкільної освіти (директор Віталій Ткачук, заступник Ірина Василянська, методист Єлизавета Герчикова) і харків’яни.
Ті, хто приймав гостей з Кривого Рогу, Тернополя, Черкас, Лохвиці, Києва, Запоріжжя, Кременчука і двох російських міст, мали потурбуватися не лише про призи, а і про житло, харчування.
Отут і прийшла на допомогу міська влада, а також благодійники — компанія «МКС» (керівник Олександр Головченко), обласна станція юних туристів (Валентина Редіна) та інші.
Театралізоване свято вийшло на славу. Гран-прі вручено дитячому театру «Каламбур», господарям фестивалю.
— Маленькі артисти продемонстрували чудову пластику, пантоміму, хореографію, вокал, — ділилася враженнями Єлизавета Герчикова. — «Каламбур» брав участь у багатьох фестивалях у п’ятьох країнах. Школярів знімають у телепередачах і задіяли в одному з російських фільмів.
Подібне можна розповідати про всі творчі колективи. Харків’яни із задоволенням відвідують виступи вокалістів (студія «Сузір’я»), танцюристів (ансамбль «Світанок», театр «Карнавал»), гімнастів і акробатів (студія «Чародії»), юних талантів згаданої «Сударушки»...
А бачили б ви диво-вироби дітей із студії «Жар-птиця», судномодельного, радіоконструкторського, авіа-, авто- і ракетомодельного гуртків...
— До слова, «Каламбур» (керівник Інна Міщенко) —один із семи «Зразкових художніх колективів», — розповідає Світлана Боровська. — Паралельно з конкурсом театрів ми проводили черговий фестиваль «Салтівська весна-2005», ініціатором і організатором якого вже четвертий рік поспіль є народний депутат України Дмитро Святаш.
У планах Боровської — провести «Кіномагію» і домогтися надання фестивалю «Маски Мельпомени» статусу міжнародного.
Хто сказав, що Світлана Василівна не реалізує своїх планів — енергії, організаторських здібностей і досвіду їй не позичати. За підтримки однодумців і не таке під силу. Тому що знаходити і виховувати таланти — призначення керівника Палацу та її колег...
Наостанок знову про обдарованих. Підмічено: діти з іскрою Божою виховуються зазвичай у родинах незаможних. Благо, на їхнє навчання і заняття улюбленою справою виділяються бюджетні гроші. Якщо не буде їх, не буде Палацу — куди обдарованій дитині?..
Харків.
