Минулого тижня офіційно в Україні було всього-на-всього три робочих дні. Але саме за ці дні в державі сталися події, які впливатимуть на перебіг подальшого нашого з вами життя. У цей період засідали РНБОУ, Кабмін, а Президент у Польщі взяв участь у VІІІ Економічному форумі «Україна—Польща». Схоже також, що Україна і Росія почали рухатися в бік чергової «газової війни». Дай Боже, щоб це був фальстарт...
Я не претендую на роль істини в останній інстанції, але, як на мене, останній зарубіжний візит Президента з точки зору економічної ефективності поки що найрезультативніший. Бо, схоже, проект нафтопроводу «Одеса—Броди—Гданськ» буде реалізовано. ЄС виділив кошти на добудову нафтопроводу «Одеса—Броди» до польського міста Плоцьк. Цей проект, як наголосив Президент, один з унікальних, що реалізується в нашій державі за останні десять років. Він — складова енергетичної безпеки Європейського союзу. Каспійська нафта піде до Європи, Україна послабить лещата енергетичної залежності від «доброзичливих» сусідів, як транспортер енергопродукту наша держава посяде чільніше місце на енергетичному ринку Європи.
У рамках проведення форуму в Польщі було підписано угоду між українською корпорацією «Індустріальний союз Донбасу» та Міністерством державного майна Республіки Польща про придбання українським інвестором майнових активів польського металургійного комбінату «Гута Ченстохова». Пригадуєте, який тернистий був шлях до цієї перемоги «ІСД», який свого часу звинуватив польський уряд у дискримінації й оскаржив у суді рішення приватизаційної комісії.
Інше українське підприємство — «АвтоЗАЗ» — придбало держпакет польського автомобільного заводу FSO. 80—90 відсотків вироблених на FSO автомобілів поставляють до України. Це авта із сімейства Daewo. Цікава річ. Україна, яка сама шукає інвесторів, уже інвестує в Польщу.
Тема інвестицій була однією з головних на засіданні РНБОУ. Хоча дивно, що це питання розглядалося на РНБОУ. Невже уряд не впорався з налагодженням інвестклімату у країні, бо саме він має відати цим питанням? Мабуть, усе-таки реприватизаційний процес, який ішов під прапорами Кабміну, зіграв свою роль. До речі, за всі роки незалежності в Україну було вкладено майже дев’ять мільярдів доларів прямих інвестицій. Багато це чи мало? Привабливі для інвестора країни легко отримують такі суми за рік... Тож можна було зрозуміти Президента, який дуже різко виступив з цього приводу. Схоже, після декларацій, що Україна дуже вже приваблива для інвестицій, влада перейшла до конкретики. РНБОУ рекомендуватиме призупинити мораторій на продаж землі в Україні. Йдеться не так про всенародне добро, де колоситься пшениця чи наливається силою буряк, як про угіддя, які не призначені для вирощування культур. Хоча і це ще лише добрі наміри, бо до кінця нормативно не врегульовано вартість землі.
Ну а Кабмін на тому тижні розчищав поточні завали на шляху до економічного добробуту населення країни. Він створив Аграрний фонд. Напевно, до цього підштовхнула ситуація із різким зростанням цін на цукор. Головна мета фонду — скуповувати сільськогосподарську продукцію на ринку в моменти її перевиробництва (скажімо, під час збирання врожаю) і продавати її тоді, коли ціни підвищуються. Задум добрий, але цього року профінансувати Аграрний фонд у повному обсязі навряд чи вийде.
А ось ситуацію з цукром треба виправляти негайно. Шлях один — інтервенція. Щоправда, залишилася дрібниця: прийняти два закони. Хоча секретар РНБОУ сказав, що цукор повинні ввозити не комерційні структури, а згаданий уже агрофонд або держрезерв, і продавати його за ціною, яка має бути «адресною, реперною», в це слабо віриться. За приклад може служити недавня ситуація з нафтопродуктами.
Нарешті визначено дату, про яку так багато говорили останнім часом. Конкурс з продажу «Криворіжсталі» відбудеться 24 жовтня. І все-таки, незважаючи на запевняння Ю. Тимошенко, що вже п’ять потужних підприємств світу висловили бажання взяти участь у конкурсі, маю певні побоювання з цього приводу. Бо у старих власників ще є юридичні гачки, щоб тримати у напруженні і відлякувати від конкурсу потенційних суперників. Ще не всі запали використано, юридичне поле «гри» ще не розрівняно.
На тижні оприлюднено цікаву цифру. У нас, виявляється, із 1051 великого підприємства лише декілька десятків чесно сплачують податок на прибуток. Мабуть, не краща ситуація із сплатою за теплову енергію, бо відтепер боржників після попередження можна від’єднати від мережі. Скільки вже можна з ними няньчитися, певно, подумав Президент і підписав відповідний закон.
І про перспективи «газової війни». Вони реальні. Бо Росія в односторонньому порядку зарахувала 7,8 мільярда кубометрів свого газу, що міститься в підземних сховищах України, як плату за транзит нашою територією. Відтак наш газовий дефіцит зріс уже до 12,8 мільярда кубометрів. Це половина того, що «Газпром» має поставити НАК «Нафтогаз України» цього року в рахунок плати за транзит. З цією арифметикою наші газові діячі не погоджуються. Якщо Росія, виходячи з цих розрахунків, тепер поставить менше газу в Україну, то НАК недопоставить газ в Європу. В односторонньому порядку зарахує 7,8 мільярда кубометрів як експортні поставки «Газпрому» до Європи. Як тут не згадати казочку із шкільної «Читанки» про двох козлів і двох кізочок, які зустрілися на вузькій гірській стежині над проваллям і яким конче треба було пройти далі. Кізочки, як пам’ятаєте, порозумілися, а представники сильної козлячої статі — ні...