Сьогодні кількість природного газу в загальному споживанні первинних енергоресурсів в Україні становить майже 41 відсоток. І більша частина цього газу — імпортне «блакитне паливо». За даними НАК «Нафтогаз України», протягом 2004 року споживачам було реалізовано 54,7 мільярда кубометрів природного газу, а видобуто в Україні за цей час 20,1 мільярда кубометрів. Нещодавно Міністерство палива і енергетики представило проект забезпечення енергетичної незалежності України на ринку газу, згідно з яким 2030 року видобуватимемо 37,6 мільярда кубометрів, що значно наблизить нас до нинішніх обсягів споживання. А оплата за величезні обсяги газу, які експортуватиме Росія по українських газопроводах до ЄС, нібито дасть змогу покривати нестачу енергоносіїв. Проте до цього треба дожити. Ще невідомо, які тоді будуть реальні потреби й чи до снаги реалізувати такі «наполеонівські» плани з видобутку газу. Адже він — це лише 1 відсоток у структурі запасів органічного палива в державі. Є, правда, чимала кількість метану у вугільних шарах (2,5—3 трильйони кубометрів), проте і його питома вага в загальних запасах органічного палива мізерна — 1,6 відсотка.
Тому і сьогодні, і завтра, і післязавтра на порядку денному гостро стоятиме питання про скорочення споживання газу. І тут є великі невичерпані резерви.
Енергогенеруючі компанії (плюс потужна Харківська ТЕЦ-5) спожили торік 4,231 мільярда кубометрів палива. У промислово розвинених країнах на теплових електростанціях потреби в первинній енергії на 60—80 відсотків задовольняються за допомогою вугілля з використанням прогресивних, екологічно безпечних технологій його спалювання, тоді як у нас на твердому паливі працює менш як третина ТЕС і ТЕЦ. Тим часом саме вугілля — основне паливне багатство держави (95,45 відсотка від загальних запасів палива). Якщо знизити споживання газу для виробітку електроенергії, замінивши його вугіллям, хоча б на 15 відсотків, матимемо понад 900 мільйонів кубометрів економії, а це, вважайте, стільки, скільки торік спожили всі бюджетні організації (989,8 мільйона кубометрів).
Населення і підприємства комунальної енергетики, що продукують переважно теплову енергію, разом — основні споживачі газу. За 2004 рік вони використали відповідно 16,2 і 8,3 мільярда кубометрів. За умов, що склалися на газовому ринку, доречно поставити запитання: може, на часі поміркувати-полічити, де і як в житлово-комунальній сфері можна скоротити споживання газу за рахунок електричної енергії? Адже сучасна електрична плита на кухні не гірша за газову.
Нинішні підходи до газифікації, до використання газу в житлово-комунальному господарстві склалися ще в радянські часи, коли діяли самогубні механізми витратної економіки, а газові родовища нашої країни не були висмоктані. Відтоді збереглася й згубна звичка платити за спожитий газ менше за його собівартість. Але так не може тривати вічно. Хочемо чи не хочемо, а, зрештою, життя змусить переходити на економічно доцільні для виробників і постачальників ціни, наближаючись до тих, котрі складаються на світовому ринку. А вони невпинно зростають. Є нагальна потреба подивитися-полічити й перевести частину котелень та ТЕЦ з газу на тверде паливо —енергетичне вугілля.
Варто подумати про ефективність «генеральної лінії» на централізоване теплопостачання від ТЕЦ, де в магістралях втрачається чимало гігакалорій. Може, й тут треба частково проводити своєрідну «автономізацію» з урахуванням нових технологій індивідуального обігріву житлових і виробничих приміщень?
Звичайно, все це потрібно робити розумно, а не на кшталт хрущовської кукурудзяної кампанії.
Якщо згадати, то свого часу в квартирах стояли газові лічильники, й люди сплачували за реально спожитий газ. Нині споживачам, у квартирах яких стоять газові плити, виставляють нереальні рахунки! Економія починається з обліку — це добре зрозуміли ті, хто вже встановив у себе в квартирах лічильники холодної та гарячої води...
Колись узимку я був у тривалому відрядженні за кордоном. Готель, де нас поселили, не мав звичних номерів: то був просто багатоповерховий житловий будинок. З адміністратором зустрілися надворі, отримали ключі від парадного і помешкання, де потім жили, — трикімнатної квартири. Ми майже не бачили тут обслуговуючого персоналу. Проте завжди, коли поверталися, в квартирі було не більш як 15—16 градусів, бо регулятори подачі тепла на кожній батареї хтось приходив і переводив на позначку «холодно». Але вистачало десяти хвилин роботи регулятора, щоб ставало тепло. Скажіть, чи знає хтось лікарню або школу з власною котельнею, де в кабінетах лікарів чи в класах після закінчення роботи або навчання знижували б подачу тепла? І де вранці прибиральниці за годину до появи лікарів чи вчителів і школярів переводили б батареї на більш інтенсивний режим роботи? Питання, мабуть, риторичні. Але проблема реальна, проблема нераціонального використання теплової енергії в бюджетних установах. Важко сказати, скільки її втрачається через погані віконні рами, старі двері, недосконалі системи опалення, зношене котельне обладнання з низьким коефіцієнтом корисної дії. Ми не проводимо відповідних аудитів, не опікуємося кредитуванням заходів з енергозбереження в бюджетних установах під гарантії відповідних органів влади. Через це ми не маємо системного підходу до енергозбереження. На жаль. А відтак бюджетні установи споживають майже мільярд кубометрів газу, тоді як могли б значно менше.
18 мільярдів 400 мільйонів кубометрів газу, тобто майже третину всього газу, використали торік промислові споживачі. Конкретні виробництва — конкретні резерви, тут важко робити узагальнення, але те, що енергоємність ВВП України перевищує середній рівень енергоємності в розвинених країнах світу вдвічі-втричі, свідчить про наявність невикористаних і тут великих резервів. Якщо економити, можна позбутися проблеми надмірної «газозалежності» держави від експорту цього виду палива. То за чим справа?
Не навчимося економити, не зробимо стратегічним напрямом розвитку енергетики країни орієнтацію на використання власних ресурсів мінерального палива і насамперед покладів вугілля — ніколи не вилікуємося від енергетичної лихоманки!
Григорій ДАШУТІН, народний депутат України.
