Недолуга аграрна політика останнього десятиліття загнала у глухий економічний кут і виробників цукрових буряків, і цукроварів. Одне з найпотужніших українських підприємств цукрової галузі — ВАТ «Пальмірський цукрозавод» — ціною надзусиль утримує позиції флагмана переробників солодкої сировини на Черкащині й загалом в Україні.

Не «завдяки», а «всупереч»


У кабінеті генерального директора «Пальміри» Петра Фесака на почесному місці експресіоністський колаж із зображенням молодого Ющенка із соратниками. Колоритний твір називається «Сильний духом». «Цю картину я придбав кілька років тому на Закарпатті, — задовольнив мою цікавість власник арт-символу. — У нашій «потопаючій» галузі потрібно мати не лише чіткі розрахунки, а й командну силу духу. А також певні ідеали та віру в правоту своєї справи. Без цього «цукровий корабель» піде на дно...»
— Після бурхливих парламентських слухань про стан «найсолодшого» сектору економіки, — продовжував Петро Якович, — я і мої колеги чекали енергійних кроків уряду. Проте, з’ясувалося, даремно. «Віз» переробників як застряг у трясовині проблем, так і досі борсається самотужки.
Неприпустимо, нарікав голова правління акціонерного товариства, що Україна живе без стратегії і тактики розвитку агропромислового комплексу, зокрема цукрової галузі. Запроваджені ще 1999 року адміністративні важелі регулювання бурякоцукрового комплексу безнадійно застаріли. Спроби ледь-ледь підкоригувати їх — це все одно, що реанімувати мертвого. Необхідний комплексний підхід до реформування галузі, зокрема негайна зміна системи оподаткування цукрових заводів, які працюють два місяці на рік, а податки вимушені сплачувати весь рік наперед. Більше того, штучно створена ситуація, коли переробники цукрових буряків не мають так званого «вхідного» ПДВ, а самі сплачують його у повному обсязі.
Сергій Федоренко, президент Агропромислової асоціації «Група компаній «Укррос», до складу якої входить Пальмірський цукровий завод, не раз на всіх рівнях порушував це питання. «Надання цукрозаводам статусу сільгосптоваровиробника, — продовжує Петро Фесак, — давно є очевидно необхідним. А без цього цінові «ножиці» по живому ріжуть і виробника солодких коренів, і їх переробника. Потрібно негайно зупинити цей небезпечний процес, інакше країна залишиться без свого «білого золота», — констатував Петро Якович. — Уже дійшло до того, що зі сторінок однієї комерційної газети пропонують «убити» вітчизняну бурякоцукрову галузь і перейти на тростинний цукор».
Досвідчений господарник не гіперболізував загрозу. Вона анітрохи не ілюзорна. Вона реальна. І це видно на прикладі не лише десятків цукроварень, котрі назавжди зупинили свій конвеєр. Несолодким залишається життя навіть флагмана вітчизняної переробної промисловості, яким є «Пальміра». Через відсутність зваженої державної агрополітики 35-річний цукровий завод, котрий за добу переробляє 6 тисяч тонн солодких коренів, стикається з неабиякими труднощами. Оборотних коштів вистачає лише на щорічний технологічний процес: вивезти, прийняти, переробити сировину. Практично весь прибуток витрачається на поточні ремонти, адже близько 60 відсотків основних засобів виробництва вже зношені. «Якби не запозичення іноземних інвестицій через Агропромислову асоціацію «Група компаній «Укррос», — зазначає Фесак, — ми ніколи не мали б нових прес-фільтрів «Путш» або комп’ютеризованої системи прийому цукросировини. Нині триває монтаж пресів глибокого віджиму норвезької фірми «Сторд», визнаного світового лідера в цій галузі. Отож європейські стандарти цукроваріння для нас не є чимось неможливим».


«Близнюк» іде на допомогу


Поки переважна більшість вітчизняних цукроварів мріє про європейські стандарти в агропромисловому комплексі, на ВАТ «Пальмірський цукрозавод» впроваджують свої методи порятунку галузі. «Наша справа, — варити цукор, — наголосив Фесак. — Однак через відмову багатьох господарств вирощувати «невигідну» культуру нам знову довелося звертатися по допомогу до «Укрросу».
Створення «близнюка» цукрозаводу — СТОВ «Пальміра» — одразу переконало заводчан у правильності обраного шляху. Нове підприємство взяло в оренду кілька тисяч гектарів землі й «гармоніювало» ритмічне надходження сировини на кагатне поле цукрозаводу. До того ж аграрна «Пальміра» швидко наздогнала за показниками врожайності та ефективності виробництва цукрових буряків своїх маститих сусідів — агрофірму «Маяк» Героя України Миколи Васильченка та приватне підприємство «Плешканівське» Людмили Лисун.
— Торік ми мали у товаристві середню врожайність 333 центнери буряків з гектара, — поінформував генеральний директор СТОВ «Пальміра» Олександр Журба. — При цьому більшість площ, орендованих у власників земельних паїв, довелося спочатку, як кажуть, доводити «до розуму». Бур’яни на них стояли, немов джунглі...
Нині «Пальміра» господарює більш як на 15 тисячах гектарів землі. Розташовані вони у трьох районах лівобережжя Черкащини. Щоб дотримуватися сівозміни, підприємство вирощує зернові, бобові культури. Торік під «фаворитом», цукровим буряком, було зайнято 3 тисячі 625 гектарів і поставлено на завод 140 тисяч тонн сировини. Головний агроном аграрної «Пальміри» Володимир Москаленко не без гордості зазначив, що одне їхнє господарство здало на цукровий завод буряків більше, ніж весь Золотоніський район. І Чорнобаївський, і Драбівський також.
— Тому наша стратегія спрямована на подальше збільшення виробництва цукрових буряків, — продовжив Олександр Журба. — Нині наша частка становить 34 відсотки від загального обсягу поставленої Пальмірському цукровому заводу сировини. Через рік ми вийдемо на 50 відсотків, але не тільки за рахунок розширення площ, а й завдяки підвищенню врожайності.
Плани сировинної «Пальміри» та її керівника цілком реальні. СТОВ має міцну матеріальну базу: десять потужних бурякозбиральних комплексів «Хольмер», майже сто високопродуктивних тракторів, великий автомобільний парк. Використання ефективного посівного матеріалу, добрив, засобів захисту рослин забезпечують високу агротехніку. Варте уваги: найсучасніші засоби захисту рослин підприємству надає інший партнер з Агропромислової асоціації «Група компаній «Укррос» компанія «Презенс». Так гуртом і перемагають негаразди.
СТОВ «Пальміра» вчасно розраховується з власниками земельних та майнових паїв, тож бажаючих здати свою землю в оренду добропорядному господареві щороку збільшується.


Світло в кінці тунелю


Поруч з адміністративним приміщенням ВАТ «Пальмірський цукрозавод» — будинок культури, бібліотека, дитячий садок, дільнична лікарня. Як і в більшості переробних підприємств на периферії, соцкультпобут був міцно «прив’язаний» до заводу. Після відповідних постанов уряду ці заклади перейшли на баланс органу місцевого самоврядування. Однак чимало жителів більш як двохтисячного села, котрі звикли жити на повному «комуністичному» забезпеченні, досі не можуть сприйняти нових реалій.
— Ми донині утримуємо котельню для всієї Пальміри, —ділиться Фесак. — Це стає заводу в добру копієчку. Тепер вирішили перевести опалювання житла на автономний режим. Замовили проект і підводимо за свій рахунок газ до кожної оселі. Пенсіонерам, ветеранам підприємства відшкодуємо 50 відсотків вартості підключення квартири до блакитного вогника. Незважаючи на те, що об’єкти «соціалки» і культури перебувають тепер під крилом сільської ради, акціонерне товариство постійно допомагає колишнім підопічним. Інакше й не можна. Життя всього селища пов’язане із підприємством, не одна робітнича династія працює на ньому. Тож і надалі завод та селище — рідні брати.
Загалом підприємство добре співпрацює з місцевою владою, разом долаючи буденні труднощі. На заводі добрим словом згадують Віктора Павліченка, голову Золотоніської райдержадміністрації, який доклав чимало зусиль для розвитку найбільшого підприємства району. Петро Якович по-діловому показує пориті траншеями зелені вулиці села — іде газифікація. Принагідно звертає увагу на ошатну будівлю під новеньким блакитним дахом. «То школа. Бачте, супутникова антена на ній? Ремонт, комп’ютерний клас, підключення до Інтернету забезпечив її випускник, Ігор Потапенко. Сьогодні він очолює відому в Росії групу «Разгуляй», що є давнім добрим партнером «Укрросу».
Оглянувши місцеві краєвиди, знову повернулися до теми бурякосіяння та переробки. Сезон цукроваріння 2005 року Пальмірський цукровий завод зустрічатиме, одержавши сертифікат управління якістю за стандартом ІSO-9001-2000. Отож флагман української цукрової галузі набуває рівня та статусу європейського товаровиробника.
— Пальміра, звісно, вистоїть у цих несприятливих умовах, — підбив підсумок нашої розмови енергійний голова правління. — Але мова йде не тільки про наше підприємство, а про всю вітчизняну цукрову галузь. Якщо держава не прийме кардинальних заходів, ми доживемося до того, що не вироблятимемо, а імпортуватимемо солодкі кристали. Тільки тоді не ми, а нам диктуватимуть умови, ціни, ставки, квоти. Ми втратимо не сегмент економіки, а стратегічну галузь.
Зберегти її наш обов’язок перед прийдешніми поколіннями, які мають жити у визнаній в світі цукровій державі — Україна.

Черкаська область.