Директор Сєверодонецького хлібокомбінату Микола Федоров дивиться на свої булочки, як на кохану жінку. І одразу закликає нас:
— Ви у своєму «Голосі України» частіше пишіть про хліб! Про його якість, про те, з якого борошна його доводиться випікати.
Якість хлібопродукції і стала головною темою нашої розмови. Як визнав Микола Михайлович, приватні пекарні сьогодні перебувають у кращому становищі, ніж підприємства ВАТ «Коровай», до якого і належить Сєверодонецький хлібозавод.
— Приватник купує таке борошно, яке йому потрібне, — пояснює директор, — а ми використовуємо те, яке дають, і вибору немає. Ми, наприклад, випікаємо хліб з борошна зерна п’ятого-шостого класу, а приватник —третього. Є різниця? Його продукція краща, отже, покупець її і купить. До того ж за гарної якості хліба приватний виробник може і знизити його ціну. У цьому значенні хлібозаводи «Короваю» — у гірших умовах. Наша конкурентоспроможність знижується.
Останнє визнання дивує, оскільки ВАТ «Коровай» на Луганщині вважають монополістом з виробництва хлібобулочних виробів. Але з’ясувалося, що його монопольне право підтверджують тільки офіційні статистичні дані. Міні-пекарні зазвичай працюють на єдиному податку і статистиці не піддані. Сєверодонецький комбінат, приміром, забезпечує своє місто хлібом лише на 59 відсотків, сусідній Лисичанськ і того менше — на 20 відсотків. Все інше належить міні-пекарням.
Сєверодонецькі пекарі виготовляють більш як 60 видів хлібобулочної продукції і понад 20 найменувань кондитерських виробів. Коли якість зерна була краща, хлібозавод забезпечував своєю продукцією майже 80 відсотків споживчого ринку. Сьогодні, як бачимо, він здає свої позиції. Обсяги продажу втрачаються прямо пропорційно втратам якості.
— Неякісне зерно в’яже нас по руках і ногах, — продовжує Микола Михайлович. — Стримує виробництво від розвитку, заважає освоєнню нового асортименту. Завод має 300 великих покупців. Якщо, скажімо, сьогодні хліб у нас не вийшов з відомої причини, завтра наш споживач уже вибере буханець приватного підприємця.
Однак, як показало опитування, населення все-таки більше довіряє продукції «Короваю», а не міні-пекарень. Аргументи на користь заводів такі: дотримуються технології та інших параметрів. Ця довіра виправдана. Борошновози не заїдуть на територію хлібозаводу, доки лабораторія не перевірить якість привезеного борошна. Не має значення, що протягом місяця-другого ті самі машини возять те саме борошно з того самого млина. Усе перевіряється і бувають прикрі випадки, коли сировину доводиться повертати назад.
Обговорюючи проблеми виробництва, Микола Михайлович акцентує увагу лише на одній — на якості зерна і просить обговорити цю тему у Верховній Раді.
Алла АНТИПОВА, Леонід БРОВЧЕНКО.
