Цілий місяць керівництво «Лисичанськвугілля» переймалося тим, що намагалося розблокувати свої рахунки. Одразу кілька кредиторів подали в суд, вимагаючи від шахтарів повернути борги, і виграли справу. Гроші, що надійшли з Києва на зарплату та інші потреби всіх чотирьох шахт акціонерного товариства, не встигли вчасно залишити казначейство і опинилися під арештом. Лисичанська виконавча служба цього разу спрацювала чітко. Керівники ВАТ били в усі дзвони, зверталися в уряд і Верховну Раду. Шахтарі кажуть, що генеральний директор дійшов до самого Президента Ющенка. Рахунки розблокували.
Того дня, коли журналісти «Голосу України» завітали на «Привольнянку», на шахті виплачували затриману зарплату. Однак настрій гірників з цього приводу був абсолютно не радісний. Їх можна зрозуміти. Де гарантія того, що в наступному місяці рахунки знову не арештують? Адже кредитори залишаться і борги не лише не зникнуть, а, швидше за все, зростуть, з огляду на перспективу, що не обіцяє змін. Сьогодні з боку Києва знову спрацював силовий прийом, а, можливо, і телефонне право. Така разова ін’єкція тільки на час заспокоїть хворий організм шахтарських підприємств. Система потрібна. Чітко діюча фінансова система державної підтримки, яка дасть змогу вугільним підприємствам розвиватися і поступово переходити на свій хліб.
Витрати на видобуток вугілля дуже великі. Вважають, що трудомісткість шахтарської праці в десять разів вища, ніж в інших галузях. І це можна пояснити. Адже вартість вугілля, по суті, залишилася на тому самому рівні, що і десять років тому. Шахтарі не покривають своїх витрат. Сьогодні політика уряду спрямована на те, щоб гроші вкладати насамперед у підприємства вугільної промисловості, які успішно розвиваються. Але в Україні, у Луганській області зокрема, десятки таких шахт, як «Привольнянська». Вони мають величезні запаси енергетичного вугілля, якого вистачить на 50, 100 і більше років, але в них дуже низький вуглевидобуток. Одна з причин криється в технічному переозброєнні.
Коли директор шахти «Привольнянська» почав перелічувати, які машини, устаткування, системи необхідні підприємству вже зараз, мимоволі подумалося: «Господи, як же вони тут працюють?» Наприклад, вентиляторні установки 1962-го і 1967 років народження вже давно вичерпали свій ресурс і дихають на ладан. А шахта, до речі, належить до третьої категорії аварійності. Небезпечна із загоряння вугілля і самовибуху вугільного пилу. Є потреба в заміні конвеєрних ліній, електровозів, вагонеток. Потрібна прохідницька техніка для підготовки нових очисних вибоїв. І взагалі потрібен новий вугільний комплекс. Наявний «прошахтарив» уже 12 років і свій ресурс давно виробив. Уряд обіцяє виділити гроші на техніку, але конкретних дій поки що немає. Якщо протягом року державна підтримка фігуруватиме лише на папері, шахта зупиниться. Принагідно зазначимо, що за програмою вугільної галузі, розробленої до 2035 року, «Привольнянська» була зарахована до розряду найперспективніших шахт.
Сьогодні тут готують нову лаву. Роботи щойно розпочалися, і щоб їх завершити, знадобиться півтора року і ... 10 млн. грн. Уряд допоможе тільки в частині технічного оснащення нової ділянки, а всі підготовчі роботи підприємство має фінансувати самостійно. Але у зв’язку з тим, що техніка зносилася і часто виходить з ладу, темпи вуглевидобутку різко знизилися. Зараз, наприклад, шахта добуває лише 50 тонн вугілля на добу, в той час, як ще недавно добовий вуглевидобуток становив до 300 тонн. Звідки ж тоді візьмуться гроші на капітальне будівництво?
Треба сказати, що шахтарі не хочуть бути утриманцями в держави. Дуже щиро вони говорять про те, що їм соромно розраховувати на субсидії уряду. Гірники хочуть не просто працювати, а заробляти гроші для свого підприємства, щоб воно діяло інтенсивно, з прибутком. Для цього, вважають вони, уряд має допомогти у створенні умов для праці. Техніка потрібна. Комплекс, який працював би, а не металобрухт.
Складаючи бізнес-план на нинішній рік, фахівці шахти підрахували, що для розв’язання проблем і технічного переозброєння підприємства необхідно 35 млн. грн. Мінпаливенерго підкоректувало цифру і поставило свою — 6 млн. грн. Коли надійдуть ці гроші — не відомо. З другого боку, не можна виключати, що у разі надходження цих грошей рахунок підприємства знову може бути заблоковано.
Алла АНТИПОВА, Леонід БРОВЧЕНКО.
